Хмельницький попрощався з двома Героями – Богданом Козаком та Віктором Хоманчуком

Фото: ТРК "Місто"

• Обоє бійців вважалися зниклими безвісти довгий час.
• Богдан Козак загинув на Куп’янському напрямку.
• Віктором Хоманчук поліг на Покровському напрямку.

Сьогодні, 29 липня, Хмельницький схилив голови в жалобі. На Алеї Слави у мікрорайоні Ракове містяни провели в останню путь двох Захисників України – Богдана Козака та Віктора Хоманчука, які віддали життя, боронячи державу від окупантів. Їх історіями поділились у ТРК "Місто".

Богдан Козак



Богдан Козак служив у розвідувальному батальйоні 115-ї окремої механізованої бригади. Його мобілізували у 2023 році. Бойові завдання він виконував на Куп’янському напрямку, де й загинув півтора року тому.

Друг Богдана, Віктор, так згадує про товариша:

«Ми з Богданом часто зустрічалися – то на риболовлі, то просто у справах. Він завжди мав про що поговорити. Коли почалася повномасштабна війна, він сам приїхав до мене і спитав: "Що будемо робити?" Я тоді навіть не знав, що відповісти. А він вже думав про те, як допомогти – говорив: "Давай будемо барикади будувати чи ще щось робити". Такий він був – завжди в перших рядах».

Віктор розповів, що останнім часом Богдана перевели у розвідбатальйон – підрозділ, куди беруть лише найсильніших.

«Я розумів, що туди просто так не потрапляють – там дуже важкі завдання. Він неодноразово був у підрозділах, де інші не виживали, а він повертався. І сам казав: "Мені щастить, мабуть, тому що мама молиться, і я до Бога звертаюся, коли важко". Коли ж батькам прийшло повідомлення, що він у полоні, вони трималися надією до останнього. Та ДНК-експертиза підтвердила найстрашніше – це був наш Богдан…»

Богдана Козака поховали на Алеї Слави у Раковому. Герою назавжди 42 роки. У нього залишилися батьки, дружина та двоє дітей.

Віктор Хоманчук



Цього ж дня хмельничани прощалися і з іншим Захисником – Віктором Хоманчуком. Він народився і виріс у селі Ярославка, навчався у Голоскові на тракториста. Ще у 2014 році Віктор добровольцем пішов на фронт і служив водієм у бригаді військових медиків. У травні 2022 року він знову повернувся до війська – тепер вже у піхоті 124-ї окремої бригади тероборони.

Із листопада 2024 року рідні чекали на його повернення – тоді він зник безвісти на Покровському напрямку.

Односельчанин Героя Олександр поділився спогадами:

«Я знаю Віктора з самого дитинства. Він був хорошим хлопцем. Пройшов АТО, а тепер і повномасштабну війну. Дуже шкода…»

Донька Героя Діана розповіла, що її батько був надзвичайно працьовитою і сильною духом людиною:

«У 2014-му він виходив на Майдан, а потім відразу пішов служити добровольцем. Більшу частину життя тато працював із деревом, займався столярними виробами. Він умів усе: і будувати, і малювати, і навіть вишивати. Дуже багато чого робив для цієї церкви.

Зник безвісти 16 листопада 2024 року, тоді на Покровському напрямку було справжнє пекло. Багатьох його побратимів не повернули. Ми дуже довго його розшукували. І тепер повернули лише його та ще одного воїна з того підрозділу…»

Віктор Хоманчук також знайшов вічний спочинок на Алеї Слави у Хмельницькому. Герою назавжди 49 років. У нього залишилися брат, донька та онук.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.