Хмельницький попрощався з воїнами Сергієм Бурдельним та Віталієм Кметем

Використані фото Суспільне. Колаж vsim.ua

• Одного не могли поховати вісім місяців.
• Інший загинув через півроку після мобілізації.

У Свято-Георгієвському храмі в Хмельницькому в один день прощався із двома військовими. Обидва мали звання молодшого сержанта.

Сергій Бурдельний

Чоловік служив в зоні АТО із 2014 року. Після звільнення з війська поїхав на роботу до Польщі. Повернувся після початку повномасштабного вторгення. Пішов до ЗСУ та служив розвідником-телефоністом у 51-й окремій механізованій бригаді. 38-річний воїн загинув під час виконання бойового завдання 13 червня 2023 року.

— За декілька днів після загибелі Сергія, зателефонували друзі, товариші з фронту, і сказали, що було пряме влучання і шансів, на жаль, дуже мало. Але ми всі вірили, сподівалися: можливо полон, можливо поранений, можливо без свідомості. Розраховували, що він повернеться до сім’ї, до своїх рідних і близьких живим, — каже Суспільному  однокласниця Олена Савчук.

Зі слів дружини Сергія Оксани, 13 червня російськими військами був нанесений авіаудар по Білогорівці Сєвєродонецького району Луганської області. Через щільність обстрілів, тіла загиблих воїнів змогли дістати лише у вересні. А у грудні родина отримала результати експертизи ДНК, які підтвердили, що серед полеглих є Сергій.

Віддати шану захиснику України прийшли діти та батьки танцювального колективу "Альборадо".

— Двоє діток Сергія ходять до нас в колектив. Ми його знаємо 10 років. Це чудова людина, завжди усміхнений. І батько, якого потрібно пошукати, —  розповіла керівниця ансамблю Наталія Мильнікова.

Віталій Кметь

Віталій Кметь родом із Волочиського району. В останній час жив у Хмельницькому. Тут працював експедитором. Після призову чоловік пів року прослужив гранатометником механізованого відділення. Загинув 5 березня під час виконання бойового завдання поблизу Ямполівки Лиманської громади Донецької області. У нього залишилися батьки, дружина та восьмирічний син.

— Він був як для сім’ї добрий, так і для друзів, колег, близьких. Ми в одному селі росли. В клуб ходили разом, багато чого цікавого було: гралися разом, їздили разом, бігали – ну таке, як діти, — розповів Суспільному друг загиблого Сергій. — Я не знаю, чи він мріяв бути військовим. Зараз така ситуація в країні, що хочеш не хочеш — мусиш йти для того, щоб захищати свою сім’ю, свою родину, своїх рідних та близьких. І так само він пішов туди, так само захищати рідних, близьких і свою країну, — каже Сергій.

Обох захисників поховали на Алеї Слави в мікрорайоні Ракове..

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.