Хотів освідчитися дівчині та збудувати будинок: спогади про загиблого хмельничанина Максима Квасницького

Олександра РИСКАЛЬЧУК

“Макс завжди був веселий й налаштований на позитив. Він хотів побільше русні покласти, бо дуже їх не любив”, - розповідає побратим Максима Квасницького.
Захисник був добровольцем.
Він загинув вночі, з 6 на 7 травня, потрапивши під обстріл.
Йому назавжди 27 років.

Доброволець. Гарний товариш, люблячий син та брат. Герой, який віддав за країну своє життя.

Хмельничанин Максим Квасницький навчався у Технологічному багатопрофільному ліцеї імені Артема Мазура. Ще зі шкільних років у нього формувалося чітке почуття справедливості. Про це пригадує класний керівник Максима, Таміла Михайлів.

- Максим вчився в нас до 9 класу. Був завжди активним. Завжди цікавився життям класу і школи. Брав участь у всіх активних і спортивних заходах. Мав загострене почуття справедливості й нахили до історико-правових предметів. Хоч він у 10 та 11 класі з нами не вчився, та продовжував дружити зі всіма своїми однокласниками. У них завжди була велика й дружня компанія, - каже Таміла Михайлів.

Відео дня

Вранці 24 лютого пішов у військкомат

Згодом Максим здобував освіту у “виші” в Івано-Франківську. Закінчив військову кафедру. Коли отримав диплом, мав можливість виїхати на роботу за кордон. Проте відмовився. Тоді пояснив рідним: “Я батрачити на іноземців не буду”. Максим хотів жити й працювати у своїй країні й бути поруч з близькими та рідними, - говорить його сестра Катерина.

В ніч, коли росіяни почали повномасштабну війну, Максим Квасницький прийняв рішення йти боронити державу. Вже вранці, 24 лютого, він разом з батьком відправився до військкомату. Тата не взяли через стан здоров’я. А Максим відтоді долучився до лав ЗСУ. Був розвідником.

- Максим закінчив військову кафедру, коли навчався у Франківську. Потім якийсь час він працював в магазині техніки “ВМ-Техніка". Вранці, коли почалася повномасштабна війна, він відразу поїхав із батьком у військкомат. Так він потрапив на війну. Був там вже понад рік. Востаннє він приїжджав додому на початку березня цього року. У нього були сильні перепади тиску. Ми йому казали, можливо досить. Хотіли, щоб він беріг своє здоров’я.Та він відповів - буде перемога, тоді буду вдома, - пригадує сестра Максима, Катерина.

Йшов забирати тіло побратима й загинув

За декілька днів до загибелі Максим та його побратими потрапили під обстріл. Внаслідок чого хмельничанин отримав контузію. Тоді вони рятували з поля бою трьох поранених і одного загиблого. Від лікування в госпіталі Максим тоді відмовився. Тож його стан здоров’я підтримували на місці.

Батьки та сестра востаннє розмовляли із Максимом Квасницьким у суботу, 6 травня. Вони знали, що через контузію, його не відправлять “на нуль”. Тож це дало можливість близьким зайвий раз не хвилюватися.

Того дня Максим розповів, що має готувати вечерю. Цікавився інгредієнтами для свого улюбленого салату. І ще обіцяв зателефонувати рідним ввечері. Проте цього так і не сталося.

Нет описания.

- Ми з ним востаннє говорили у суботу, 6 травня. Вони тоді з побратимами поїхали в місто, в магазин. Ми говорили з ним на гучному зв’язку, разом з батьками. Максим питав, які інгредієнти треба для його улюбленого салату. Карасиків тоді купив, щоб посмажити. Ми знали, що він буде на місці і його не відправлять “на нуль”. Ввечері він нам мав передзвонити, але так і не подзвонив. Вже в понеділок вранці нам повідомили, що в ніч з 6 на 7 травня Максим загинув, - каже сестра Катерина.

Максим Квасницький та його побратим тієї ночі йшли забирати з поля бою тіло загиблого товариша. Так вони потрапили під обстріл й обидвоє загинули.

Хотів освідчитися дівчині й збудувати будинок

Рідні, друзі та знайомі не могли повірити в те, що сталося. Адже Максим завжди був на позитиві. Він вірив у перемогу та майбутнє України. Саме тому будував плани на своє життя. Зокрема - хотів освідчитися дівчині, з якою разом вони були понад 5 років.

- Він думав про сім’ю. І я з ним говорила про це. Він казав, що все після перемоги. Як він приїжджав у відпустку, то весь час був зі своєю дівчиною. Вона дуже його підтримувала.

- Під час розмов, Максим завжди нам казав: “Хто, як не я?” Він говорив, що воює за своїх рідних і друзів, - додає сестра загиблого.

Важко переживають втрату й побратими Максима Квасницького. Один із них, на ім’я Антон каже: “Таких людей, як Макс, ще не зустрічав”. Вони разом тримали оборону, сиділи в одному окопі, ділили їжу на двох, були одне одному підтримкою.

Антон розповідає: Максим дуже не любив росіян. Саме тому хотів знищити ворога. Ну а після перемоги планував збудувати будинок, одружитися й бути щасливим.

- Познайомилися ми у перші дні війни, у військкоматі. З перших днів ми з ним дуже здружились. Багато чого спільного було у нашому житті. Напевно, через це і відчули, що будемо дружити. Згодом 21 квітня минулого року виїхали на ротацію. З того часу й до останнього були з ним разом. Спали, їли, підтримували один одного, виходили на задання, допомогали - різні етапи там були.

- Макс завжди був веселий, був завжди налаштований на позитив. Хотів побільше русні покласти, бо дуже не любив їх. Ми в окопах сиділи разом по пару днів. Один пакетик чаю ділили на двох, прикривали один одного, переживали один за одного.

- Він казав, що як закінчиться війна, зробить пропозицію своїй дівчині. Хотів купити автомобіль та збудувати приватний будинок. За період війни Максу підвищили звання. Він часто казав, що після перемоги буде будувати кар’єру військового.

- І ще, коли сиділи з ним на позиції, кажу йому: “Макс, таких людей, як ти, ще не зустрічав”. Кажу: “Як закінчиться війна й у мене народиться ще одна дитина, ти будеш моїм кумом”. Він тоді посміхнувся і погодився, - згадує побратим Антон.

Коли відбудеться прощання із 27-річним Максимом Квасницьким, рідні наразі не знають. Щойно про це стане відомо, ми опублікуємо дату та час.

Тим часом друзі та знайомі в соцмережах організували збір коштів на допомогу сім’ї Максима. Долучитися можна за реквізитами, що подані нижче.