Історія 22-річного сапера Віталія Гайдая, який загинув на Харківщині

• Віталій Гайдай - сапер родом із Хмельницького району.
• Попереду в нього було все життя і безліч нездійсненних планів. 
• Воїн загинув на Харківщині. Ділимось історією мужнього захисника.

“Наш Віталій Гайдай…з юними мріями і сміливістю воїна”, - так про загиблого військового говорять друзі, знайомі та колеги. Вони досі не можуть оговтатись від того, що його немає.  Хлопець мав безліч планів на життя, хотів встигнути все. 

На фронті Віталій був сапером, працював у гарячих точках на Куп’янському напрямку. Молодий Герой назавжди повернувся додому на щиті. Журналістка vsim.ua поспілкувалась з колегами і знайомими воїна. Розповідаємо його історію на нашому сайті. 

“Він хотів своєю теплотою огорнути кожного”

Віталій Гайдай родом із села Бокиївка, що у Хмельницькому районі. В сім’ї їх було двоє синів. Знайомі й односельчани розповідають, хлопців виховали справжніми чоловіками, щирими і добрими. 

Ольга Гавара була знайома з Віталієм ще з дитинства. Вони жили по сусідству, а згодом і до війни працювали на одному підприємстві. Він ріс на її очах. 

-  Це людина-душа була, такий світлий. Оптиміст, щирий, мав відкрите і добре серце. Віталік хотів своєю теплотою огорнути кожного, хто цього потребував, - говорить жінка. 

Мама хлопця працює технічним працівником у школі, батько - на контрольно-пропускному пункті насіннєвого заводу. Тут працював і Віталій до повномасштабної війни.

-  Це були діти, які шанують батьків. Можете будь-кого в селі запитати, які це золоті хлопці. Він завжди жалів маму, батька, завжди допомагав, - каже сусідка. 

Після школи Віталій навчався у коледжі Тернопільського національного технічного університету на слюсаря з ремонту автомобілів. Певний час їздив на заробітки за кордон. А в 2022 році потрапив на роботу «Волочиськ-агро». Був робітником з комплексного обслуговування сільськогосподарського виробництва відділу насіннєвої лінії.

“Він тільки дзвонив, а в мами - очі повні сліз”

Коли почалось повномасштабне вторгнення, Віталій працював на насіннєвому заводі. Колеги пригадують, як тоді обговорювали те, що відбувається. У всіх був шок і нерозуміння, а що далі? 

Віталія мобілізували в березні 2023 року. Йому тоді був всього 21 рік. А далі батьківські сльози і безсонні дні хвилювань. Його колега Ольга каже, війна сильно змінила хлопця. З того життєрадісного і доброго юнака він став мужнім і хоробрим воїном. Ніколи не скаржився і не любив говорити про пережите. 

-  Коли його мобілізували, він дуже швидко подорослішав. Він став як дорослий чоловік, хоча ще зовсім юний - йому ще жити, кохати, будувати своє життя. Він заспокоював: “Все буде добре. Ми обов’язково переможемо”, - каже Ольга Гавара. 

Колега з теплотою пригадує, Віталій жартома звав її Петрівна, а вона його - сином. Саме схожості зі своїм сином і дивується жінка. Мовляв, вони були подібні з Віталієм. З ним хотілось говорити і ділитись про сокровенне. 

-  Я до нього завжди зверталась “сину”. Ми спілкувались, коли він служив. Він казав, що будемо про все говорити, але не про війну. Віталій ніколи не скаржився. Батьки з нетерпінням чекали на його дзвінки. Він дзвонить, а в мами вже очі повні сліз. А він її заспокоював: “Мамо, не плач. Все буде добре!”

Віталій мріяв, що в нього буде все - власне житло, автомобіль, на які він заробить самотужки. Мріяв і про власну сім’ю. 

Віталій Гайдай служив у Харківській області. Був сапером інженерно-саперного відділення. Відомо, що воїн загинув 29 листопада на Куп’янському напрямку. 

З Героєм прощались у рідному селі Бокиївка. Вдома його не дочекались батьки і брат. 

Читайте також:

Троє військових із Хмельниччини загинули в боях. Історії Героїв

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.