Із Зеленським і палаючим кремлем: стилістка створює в Хмельницькому унікальні речі (ВІДЕО)

• 31-річна Тетяна жила під окупацією рідного міста понад місяць.
• У квітні минулого року жінка разом з дітьми перебралася у Хмельницький.
• Тут стала створювати унікальні речі, які в неї замовляють люди зі всього світу.
• Розповідаємо історію Тетяни детальніше.

Понад місяць в окупації. Втрата домівки, роботи та рідних поруч. Все це за плечима 31-річної Тетяни. Вона народилася, вчилася та працювала в Мелітополі, що в Запорізькій області. Там одружилася й народила дітей. Мала свій бізнес - студію краси. Все назавжди змінилося після 24 лютого минулого року. Саме тоді як росіяни розпочали повномасштабний наступ.

“Виловлювали навіть тих, хто просто йшов у жовтій футболці”

Танки окупантів заїхали до рідного Тетяні Мелітополя вже наступного дня після початку повномасштабної війни. Жінці та її дітям щодня доводилося чути чимало вибухів. Вони стали свідками запеклих боїв. 

Вже 1 березня росіяни окупували місто. З того часу всі місцеві стали свідками страшного “руского міра”, який принесла країна-терорист на українську землю. 

- У перший день повномасштабної війни ми прокинулися від вибухів. У нас будинок розташований біля аеродрому. Тому було дуже гучно. 

- Вранці 25 лютого вони зайшли в місто. Було розбито чимало будівель та цивільних автівок. Всі люди були в страху. Приблизно 3-4 днів йшли бої на околицях Мелітополя. Кожен день прилітало на аеродром. Десь два тижні всі магазини були зачинені. Не обходилося без мародерів. Хліба взагалі не було. Люди стояли в черзі біля зернового заводу. Там хоча б щось можна було купити, - розповідає Тетяна. 

Жінка пригадує, як в місто стали завозити товари з Криму та росії. Ціни на них, каже, були божевільні. Наприклад, хліб - 40 гривень. Каші - 200. “Гривню заборонили. Зняли всі наші прапори й розвішали своє ганчір’я”, - говорить Тетяна. 

Жінка разом з місцевими виходила на мітинги. Пригадує, що на той момент вони не відчували страху. Мовляв, не боялися ані їхніх танків, ані зброї. Усі публічно заявляли росіянам: “Мелітополь - це Україна. Ми вас не кликали”. Однак окупанти продовжували викрадати людей, тримати їх в підвалах та бити. Вони забиралися до домівок й проводили обшуки. 

- Вони виловлювали на вулицях навіть тих, хто просто йшов у жовтій футболці. У моїх знайомих були випадки, коли вривалися в їхню хату, вивертали всі шафи. Щось шукали на горищі та в підвалі. Тоді забирали людей. Тиждень чи два їх просто не було. Потім вони поверталися і розповідали, як їх били та в яких жахливих умовах вони перебували. 

- Особисто я з ними не спілкувалися, бо знала, що не зможу їм промовчати. Ми кожен день збиралися на мітинги. Всі якісь тоді були безстрашні. Інстинкт самозбереження наче був відсутній. На одному з мітингів викрали нашого мера. Згодом - місцеву активістку. 3-4 дні ніхто не знав, де вона перебуває. Потім її росіяни викинули серед поля. Звідти вона пішки йшла в місто, - розповідає Тетяна. 

10 квітня Тетяна з дітьми вирішила виїхати з Мелітополя. Добиралися до Запоріжжя на евакуаційному автобусі. Каже, зазвичай дорога займала 2 години. Проте тоді їхали близько 10 годин. Все через 18 блокпостів, які довелося минати. Дорога проходила дуже нервово, пригадує вона. Оскільки росіяни роздягали та допитували чоловіків. Запитували документи й просили показувати телефони. І лише тоді, як автобус доїхав до блокпоста з українськими військовими - жінка з полегшенням видихнула. 

- Ми їхали на підлозі. Малі на сумки полягали і так їхали. Нас врятувало те, що в автобусі було дуже багато людей. І вони не могли всіх допитати і оглянути. Було дуже нервово, поки ми не побачили наш блокпост і український прапор, - пригадує Тетяна. 

Тетяна створює речі з унікальними патріотичними зображеннями

У Хмельницькому Тетяна має куму. Тому переїхати вирішила саме сюди. Каже - місто дуже комфортне та спокійне. За час життя тут, жінка знайшла своє улюблене місце - парк Чекмана. А ще вона відкрила для себе нову справу - створення унікальних речей із патріотичними малюнками. Це піджаки та сумки, які Тетяна розмальовує текстильними фарбами. 

- У мене в Мелітополі була своя студія краси. Я візажист і стиліст. Тож коли приїхала в Хмельницький, у мене була депресія. Адже я залишилася без своєї справи. Тоді я подумала, чим можу бути корисною тут і зараз. І спало на думку розмальовувати речі. Спершу зробила це для своїх подруг і в мене вийшло. Я знайшла постачальників речей. Це одесити, які відшивають піджаки. Так я і їх підтримую. Адже і в них є робота, і в мене. Тоді знайшла текстильні фарби українського виробництва. Вони не вимиваються і не лущаться. Так і почала цим займатися. 20% з продажу речей я віддаю для Збройних Сил України. Тому в такий спосіб допомагаю нашим військовим, - говорить Тетяна. 

Тетяна створює оригінальний одяг та сумки від кінця травня минулого року. За цей час продала близько сотні піджаків. Їх купують люди зі всього світу: з Польщі, США, Швеції та інших країн. 

Речі замовляють у Тетяни на сторінці в Instagram. Більшість покупців - це жінки. Рідше купують чоловіки. Усі малюнки, над якими працює стилістка, мають свою історію. Тетяна створює дизайн або на свій смак, або ж виконує прохання замовника. Перш ніж виготовити річ, вона розробляє електронний макет. Лише після цього наносить малюнок. 

Так, на одному з її піджаків зображений Зеленський на тлі палаючого кремля. На іншому - слова з пісні Кузьми Скрябіна та напис: “Мої почуття - твій бронік”. Ціна таких піджаків - від 3 500 гривень, а сумок - 2 500. Все залежить від часу та матеріалів, які Тетяна витрачає. 

Вона розповідає, що створення патріотичних малюнків на речах - це своєрідна медитація для неї. Адже таким чином вона передає свої емоції, які відчуває під час війни. Зображує те, що не можна передати словами. Саме тому речі є унікальними й такими, яких не знайти більше ніде у світі. 

 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.