“Коли ти перший в Україні захворів на коронавірус”: розповідь Олександра, який поборов Covid-19

Фото ілюстративне

3 березня. Цю дату Україна пам’ятатиме довго. Тоді, як грім серед ясного неба, прогриміло офіційне повідомлення: в Україні є перший інфікований Covid-19. Цим першим став Олександр з Чернівців. Чоловік одужав і повернувся після 20 днів ізоляції та лікування додому. Що він пережив за цей час та, як це "Коли тобі кажуть: у тебе - коронавірус", він розповів ВВС News Україна.

Почалося все з мандрівки в Італію

Олександр із дружиною давно планували свою лютневу поїздку до Італії. Тоді про коронавірус не було і мови. Білети були куплені заздалегідь, а маршрути розплановані до деталей. Довгоочікувана мандрівка була не за горами, коли до пари почала доходити інформація про перші зафіксовані випадки в Covid-19 Італії. 

• “Батьки почали відмовляти від подорожі, просили не їхати. Але ми так мріяли про цю мандрівку, що не дослухалися. Та тоді ще й не усвідомлювали, що доведеться пережити”, - розповідає Олександр журналістам  ВВС News Україна.

21 лютого подружжя полетіло з румунської Сучави до Бергамо. Далі було Комо та Мілан.

• "Те, що насувається біда, ми зрозуміли десь за два дні. Тоді, 23 лютого, в одному містечку (не пам'ятаю точно назву) захворіли 16 осіб. Люди почали панікувати. Всі ЗМІ підхопили цей матеріал і почали розповсюджувати", - розповідає Олександр для ВВС News Україна..

За словами чоловіка, на той час, у Мілані було відносно спокійно. Попри це подружжя посилило заходи безпеки. Антисептиків та масок вони не мали. Тому намагалися уникати скупчень людей, просто гуляли самі, удвох.

• “Так ми й провели весь відпочинок. Знаєте, в Мілані відчувались такі панічні настрої, бо отам багато туристів. Відчувалося, що там люди вже занепокоєні. Та коли ми повернулись в останній день в Бергамо, - нас зустрів абсолютний тотальний пофігізм. Люди не усвідомлювали небезпеку", - розповідає чоловік в інтерв’ю ВВС News Україна.

“Найбільша небезпека чекала в аеропорту”

В аеропорту Бергамо на пару чекали люди з антисептиками та анкетами. Олександр згадує, що люди покашлювали, дехто вже був у масках. 

• “Нас розпитували, чи ми не були в лікарні. А ще - чи не контактували з зараженими особами. Ми почувалися абсолютно нормально. Була, хіба що, фізична втома через те, що ми дуже багато гуляли", - зазначає Олександр журналістам ВВС News Україна.

Чоловік розповідає, що був абсолютно впевнений, що з Італії їде здоровим. Віра в подальшу безпеку похитнулася в аеропорту Сучави. 

• "Після прильоту нас очікував вже попереджений персонал. Вони знали, що з небезпечної зони прилітають. Та, тим не менше, там не було все готово. Люди просто заходять в цей термінал. Не знаю, чи хтось там був - така площа, розміром десь 200 м2. І ми, всі пасажири літака, - а це понад 100 людей - десь 20 хвилин один біля одного чекали, доки підготують прилади для вимірювання температури і бланки для заповнення. Потім, коли мене питали, де я міг заразитися, перша думка була - аеропорт. Тому що там, дійсно, було небезпечно",- розповідає чоловік для ВВС News Україна.

Подружжю перевірили температуру, все було в межах норми. Далі вони сіли у своє авто, припарковане біля аеропорту, і вирушили до кордону. Там ще раз двічі перевірили температуру, знову - норма.

“Вирішили перестрахуватися і посидіти вдома”

До Чернівців пара повернулася 26 лютого. На наступний день Олександр з дружиною мали йти в гості до його тата. Адже той святкував день народження. Але закохані вирішили пересидіти вдома. 

• "Ми приїхали додому, відпочили, лягли спати. 27 числа в мого батька та ще в однієї хорошої подруги був день народження. Ми тому і планували свою подорож так, щоб можна було повернутися до цього дня. Однак, ні до батька, ні до подруги в гості ми не пішли. Зрозумійте, в нас не було симптомів. Хіба ще залишалася втома. Та залишалося психологічне відчуття того, що ми приїхали з небезпечної зони і…. А раптом?", - пояснює своє рішення журналістам ВВС News Україна Олександр.

Пара на певний час вирішила самоізолюватися. Кілька днів не ходити на роботу та не приймати гостей. Тепер Олександр радіє, що прийняв саме таке рішення. 

• "В принципі, це рішення залишитись вдома було вірне. Тому що вже 28 лютого в мене почала підійматись температура. Спершу відчув слабкість. Поміряв температуру - 37,1. В обід - 37,4. Слабкість залишалася. Я подумав, що це акліматизація. Під вечір ситуація погіршилася - температура піднялася до 37,9. Спробував випити парацетамол. Вже прийшло розуміння, що якась небезпека є",- зазначив в інтерв’ю  ВВС News Україна Олександр.

29 лютого, коли температура ще зросла, Олександр зателефонував сімейному лікарю. Чоловік попередив, що був у Італії. Йому порадили негайно телефонувати на "103". А через пів години карета швидкої допомоги вже була під під'їздом. 

• “Всі медики були в захисному одязі. Мене госпіталізували. Помістили в інфекційне відділення. Взяли мазки на аналізи", - згадує чоловік в інтерв’ю ВВС News Україна.

Нестерпне очікування і страх за дружину

А далі були три нестерпні дні очікування. Біоматеріал чоловіка відправили до столиці й залишалося лише чекати результату. Неприємну звістку чоловік отримав 3 березня, на свій день народження. 

• "Третього березня у мене день народження. Я цей день ніколи не забуду. Він був наповнений дивних емоцій. Від дуже яскравих і приємних до дуже негативних. Цього дня прийшли результати аналізів із Києва. Коли тобі кажуть: в тебе - вірус… Ти не розумієш, що далі. Зрозуміло, що далі щось буде. Але як воно буде? Я знав, що щось почнеться, але що саме не уявляв. Не було страшно. Лише нерозуміння. Нерозуміння того, що взагалі відбувається. Страшно, що я один із тих, кому не пощастило. Чомусь я перший… ", - пояснює свої емоції Олександр в інтерв’ю ВВС News Україна.

А ще той день запам'ятався Олександру переживаннями через дружину. Лікарі залишили жінку вдома, бо у неї не було симптомів. Сусіди ж організували під під’їздом справжній пікет. В результаті жінку виводили з будинку, “як злочинницю”. А чоловік зі страшним хвилюванням спостерігав все, що відбувається в прямому ефірі. 

• "З самого початку, коли лише мене госпіталізували, я просив, аби мою дружину також перевірили. Я питаю: "Чому мене? Зрозуміло, у мене є симптоми, а в неї немає. Та давайте нас удвох! Візьміть у нас обох зразки. А далі вже буде рішення, що робити. Мені кажуть: "По нашій інструкції, по всіх протоколах, ми можемо госпіталізувати тільки людей із симптомами". І забрали тільки мене", - розповідає Олександр інтерв’ю ВВС News Україна.  

Стурбований чоловік почав шукати можливості, як зробити аналіз дружині. Телефонував в усі інстанції, звертався до місцевого лабораторного центру, але не встиг:

"Зв'язалися із нашою лабораторією. Там сказали, що будуть брати аналізи, хоча поки що немає умов, аби її госпіталізувати. Співробітники лабораторії обіцяли під'їхати протягом години. В них щось не вийшло. Ввечері, коли таки приїхали, - люди вже…. Скажімо так, вичислили. Коли мене забирала швидка - це була субота, 10 ранку. Люди у вікнах бачили. Всі все розуміли, всі все бачили. Не знаю, може, якось і витекла інформація, що це ЦЯ людина, з ЦЬОГО будинку. Але, швидше за все, люди вичислили, що мене госпіталізували 29 лютого. 3 березня - підтвердження коронавірусу. Та ще й у людини, в котрої у цей день - день народження. Просто зіставили факти та зрозуміли, що це саме я", - розповідає Олександр в інтерв’ю ВВС News Україна.  

Коли люди почали збиратися з протестами під під’їздом, Олександр почав хвилюватися. Він розумів, що може трапитися біда і нічим не міг допомогти дружинні.

 - Це відчуття вбивало, - згадує чоловік.

Олександр каже, що прекрасно розуміє сусідів, вони боялися за своє життя і не засуджує їх. 

• "Люди дуже перелякалися. Тому що майже всі, хто був… назвемо це бунтом, були впевнені, що вона також є носієм збудника. І вони дуже переживали за свою безпеку. З одного боку, я їх розумію. Емоції людей на той момент. Коли ви розумієте, що небезпека не десь в Китаї або в Італії, а тут - біля ваших дверей. І ,інстинктивно, ви хочете цю небезпеку знищити. Я це розумію. Тому зла на людей я не тримаю”, -  розповідає Олександр для ВВС News Україна.  

Чоловік зазначає, що сам десятки разів моделював цю ситуацію, ставив себе на місце цих людей. І в цьому випадку дякує компетентним людям, які прийшли на допомогу. На місце відразу виїхали інфекціоністи та представники влади.

• “Я радий, що компетентні люди в той момент там були. Вони пояснювали: доки в людини немає симптомів, доти її не можна вважати захворілою. Що потрібно взяти мазки. І якщо підтвердиться позитивний результат, то тоді варто госпіталізувати. Це було правильно по всіх нормах, по всіх протоколах медичних, по всіх нормах. Вони трішки заспокоювали людей. Та під натиском і впливом паніки сусіди домоглись свого - дружину мою таки госпіталізували",- розповідає Олександр для ВВС News Україна.  

Як це жити з діагнозом Covid-19

Коли дружину перевірили на Covid-19 і вона була здорова, Олександр трішки заспокоївся. За невідомістю прийшло обурення. Чоловіка помістили в бокс, де було дуже холодно. Медикаменти довелося купувати за власний кошт. Весь цей час в Олександра при собі був телефон і доступ до інтернету. Чоловік згадує, що найбільше його обурювали звіти чиновників. Адже ті розповідали, що лікарні забезпечені всім необхідним. 

• "Лікування проходило симптоматично. Лікували від симптомів, які проявлялися на цей час. Перебуваючи в боксі, я постійно слідкував за новинами. Читав коментарі наших осіб, відповідальних за медицину. Всі звітували, що в нас абсолютно все готово. Насправді ж, 29 лютого, коли мене госпіталізували, то в мене була просто температура і першіння в горлі. На момент отримання результатів мого тесту - 3 березні - в мене вже була пневмонія. І мій стан погіршився", зазначає Олександр в розмові з журналістами  ВВС News Україна.  

Чоловік розповідає, що умови в боксі були спартанські. Спати довелося у куртці, бо було дуже холодно. Він неодноразово просив медиків дати хоч якийсь обігрівач, але ті порадили звернутися до родичів.

• "Я спав у куртці. Я думав, що це тимчасово! Я не уявляв, що в таких умовах можна довгий час провести! Я казав лікарям: "Давайте щось робити!" Мені відповіли: "Попросіть, щоб хтось приніс вам обігрівач". А я дивлюся - в боксі самому тільки дві розетки, куди можна включити цей обігрівач, і вони поплавлені. ... Видно, що туди вже включали обігрівачі і ті розетки поплавлені не просто так. На наступний день викликали електрика. Він щось покрутив і сказав, що все безпечно. За власні кошти мені батько купив не потужний, на 800 Ват, обігрівач", - розповідає чоловік.

Від початку проблем у лікарні не було лише з харчуванням. Чоловік згадує, що годували нормально. Додатково домашню їжу йому передавали рідні. З кожним днем, повільно і поступово, за словами Олександра, почали покращуватися й умови його перебування в лікарні. Однак для цього, за словами чоловіка, треба було постійно просити, кричати, вимагати.

• "70% всіх медикаментів ми купували за власні кошти. Ситуація покращилася десь за тиждень мого перебування. Поступово ліками забезпечувала клініка. До кінця ми просто купували якісь дрібниці. Але для цього треба було кричати, треба було говорити, треба було постійно пресувати - і ці питання поступово вирішувалися. Люди з розумінням підходили, за що я дуже вдячний. Але, насправді, із самого початку там нічого не було готово для прийому", - Олександр в розмові з журналістами  ВВС News Україна.

“Безмежно вдячний лікарям”

Чоловік розповідає, що дуже спочатку було дуже важко. Адже його вирвали із зони звичного комфорту і помістили в екстремальні умови. В цей час дуже допомагали рідні. Тато постійно чергував біля лікарні, носив передачки і підтримував словом.  

• "От приїжджаю я перший. Перший на всю Україну. І за тиждень - це єдиний випадок. Тоді батько приходив, передавав через когось мені їжу. Я більш-менш був спокійний, що йому нічого не загрожує. Хоча загроза - поруч. Коли вже більше людей було госпіталізовано, я зрозумів, що загроза більша. Та в мене батько такий, що з ним важко сперечатися. До останнього дня моєї госпіталізації він був поруч. Приносив мені їжу, ліки купував. Я нереально йому вдячний за його сміливість. І навіть, коли б я казав, що нічого не треба, він все одно би приходив, приносив. І допоміг би",- говорить Олександр журналістам  ВВС News Україна.

Перші дні, за словами Олександра, він не міг змиритися. Я до останнього думав, що через кілька днів прийде негативний результат, його відпустять додому. 

• “Я мало засічки не робив, скільки годин мені залишається. Та коли мені сказали, що в мене позитивний результат, і я тут надовго…Просто довелося змиритися і адаптуватися", - пояснює Олександр для ВВС News Україна.

Олександр зізнається, що найбільше мріяв про душ, можливості помитися у лікарні не було. 

• "Це, дійсно, і психологічна, і фізіологічна проблема. Я просив і максимум, що мені могли організувати, - це відро гарячої води і тазик. Трішки можна помитися, але все одно ви не помиєтеся так, як треба. Та я розумів, що цю проблему не вирішити по-іншому в таких умовах", - говорить Олександр журналістам ВВС News Україна.

В інфекційному відділенні Олександр провів повних 20 днів. З них два тижні, дійсно, в стані хвороби. Тобто, чоловіку проводили повноцінне медикаментозне лікування: системи, уколи, антибіотики. А останній тиждень, коли організм почав боротися, він каже, що вже просто чекав на виписку.

• “Знаєте, я безмежно вдячним лікарям і всьому медперсоналу. За їхню роботу і турботу. За те, що вони робили щодня. Ми вже з ними здружилися. І коли мене виписували, я бачив сльози радості на їхніх очах. Бо, попри все, вони гідно виконували свою роботу. Я вдячний, що вони поставили мене на ноги", - йдеться в матеріалі ВВС News Україна.

"Я радий, що вже все позаду"

Після виписки Олександр повернувся додому. Там віч-на-віч зустрівся  із сусідами, які 3 березня протестували під його під’їздом. Каже, що перед ним вибачилася лише одна сусідка. До речі, це була, жінка, якої за словами Олександра, в натовпі якраз і не було. 

• "Зараз, коли мене виписали і я потрапив додому… Чесно скажу, я зустрів лише одну сусідку, яка щиро вибачилась. Хоча на відео я її навіть не бачив. Мені було приємно. Та не переді мною треба вибачатися. Все-таки основний удар отримала дружина. Дуже неприємно було спостерігати, як її виводять… Просто, як якогось злодія. Просто неприємно. Так, щоб хтось до нас зайшов, - такого не було. Можливо, люди побоюються. Думають, що ми можемо небезпеку складати для них…. Хто нас дійсно підтримує - це родичі і друзі”, - пояснює чоловік в інтерв’ю ВВС News Україна.

На останок каже: “Бути першим - завжди страшно. Але я радий, що вже все позаду".

Наразі Олександр ще тиждень перебуватиме вдома на самоізоляції, а потім планує повернутися у звичайний ритм свого повсякденного життя.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.