Куля була біля серця: врятований хмельницькими лікарями військовий повернувся на фронт

Світлини зі сторінки Нацгвардії України

• Побратими кличуть його Вікторовичем.  
• Нацгвардієць дивом вижив.
• Одужавши після важкого поранення, повернувся на передову.  

Рентгенівський знімок кулі біля його серця облетів весь світ. У середині лютого окупанти поранили Віталія в груди. П’ять днів він боровся в реанімації зі смертю.

Кулю хірурги Хмельницької міської лікарні оперативно вилучили. А в день народження подарували врятованому.

Історію бійця 5 Слобожанської бригади розповіли в Нацгвардії України.

Одужав – і на передову

Поранення колишній 54-річний шахтар з Покровська, що на Донеччині, отримав на бойовому завданні. Пригадує, що відчув гострий пекучий біль в ділянці серця. З’явився кашель з кров’ю.

Згодом Віталій дізнається, що куля пройшла крізь ліве плече, ліву легеню буквально в міліметрах від серця та роздробила поперечний відросток п‘ятого грудного хребця.

Хмельницьким лікарям вдалося визначити до міліметра її місце розташування та, завдячуючи професійності та новітньому обладнанню, швидко витягнути.

З операційної Віталій навіть вийшов власними ногами. Після поранення нацгвардійця хотіли комісувати, але він особисто наполіг на поверненні на передову, в свій бойовий підрозділ. І повернувся та продовжує нищити ворога.

Людина справи

Позивних, псевдо Віталій не любить і не визнає. Тому побратими його кличуть просто – Вікторович. 

Малослівний. З посмішкою в очах. Про таких кажуть, людина конкретних справ, дій та вчинків. Про себе розповідає мало. Ось кілька деталей, якими все ж поділився.

• «Мені 54 роки, родом з Покровська, Донецької області. Працював шахтарем, прохідником був. Тому вже вийшов на пенсію, у шахтарів вона раніше. У 2015-му мене мобілізували, але через стан здоров’я одразу комісували».
• «До Майдану спочатку я ставився різко негативно. Я ж з Донбасу… Бачив, що з обох сторін є як ідейні, так і ті, що за гроші. А ще я тоді не розумів, що події 2014-го – це був початок широкомасштабної російської агресії».
• «Перші думки були, що це просто неможливо (про події 2014-го – авт.). У нас живуть вірмени, євреї, українці, росіяни – і всі жили мирно. Ну, щоб ви розуміли – у мене самого українсько-польсько-білорусько-єврейське коріння».
• «У 22-му, у травні сам прийшов та попросився у Нацгвардію. Я служив при союзі строкову у таманській мотопіхотній… Тому я напевно знаю, з ким ми воюємо, їх довбаний (в оригіналі звучало грубіше, але точніше – авт.) менталітет».
• «У мене три доньки, три зяті. Двоє воюють, у третього – броня на шахті. Всі працюють на нашу спільну Перемогу. Онуків вже три хлопчики та дві дівчинки, ще одну дівчинку очікуємо скоро. Ось, поїду у відпустку – якраз буде мені подарунок – її народження».
• «Ось, що я вам скажу, як висновок: у нас на Донбасі в росію не хочуть. Уявіть, зайшли у твою хату, забрали холодильник, вбили родичів, зґвалтували дружину і кажуть, що від когось вас рятують. Або на вулиці абсолютно лівий мужик б’є тебе в пику, бо, може завтра ти його збирався вдарити. Маячня якась… Не брати нам росіяни, бо брати так, як вони, не вчиняють!»
• «Після війни себе бачу на дачі у гойдалці, онуки навколо, кури, гуси. Жартую, звісно. Працювати буду, країну треба буде відновлювати, наш край у руїнах зараз лежить. На пенсію не збираюсь. Вже був, нудно там».

Додамо, що воїни 5 Слобожанської бригади гідно проявили себе у боях за Харків, Ізюм, Балаклію, Кремінну.

Вони є питомою складовою Сил Оборони України, професійно нищать російських загарбників на східних рубежах, відчайдушно б’ються за волю та суверенітет українських земель.

Читайте також:

• Одним з перших прийняв бій: перепоховали танкіста з Шепетівщини

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.