“Любив життя і людей”: Хмельницький попрощався з військовим Віталієм Лозою

“Любив життя і людей”: Хмельницький попрощався з військовим Віталієм Лозою

Грав на гітарі, любив людей і собак, пішов добровольцем на війну…

У Хмельницькому сьогодні, 6 серпня, попрощалися із військовим Віталієм Лозою. Ще на початку російського вторгнення він вирушив добровольцем на війну. Віталій Лоза загинув 28 липня на Донеччині, у Покровському районі. Герою навіки залишиться 35 років.

Попрощатись з ним прийшли рідні, друзі, однокласники, містяни.

Віктор навчався в одному класі з Віталієм Лозою. Говорив з ним востаннє 26 липня.

Відео дня

"27-ого він перестав виходити на зв'язок. І все. І потім вже через декілька днів, подзвонив рідний брат, і сказав, що він загинув. Ми з третього класу разом. Практично, не було дня, щоб ми не спілкувалися. Жили практично пліч-о-пліч. Двадцять четвертого він рвонув до військкомату. Він там сидів, його не брали, він просився. І потім його все ж таки взяли. Він поїхав на навчання, вивчився місяць, потім відправили на Схід," – з сумом згадує друг загиблого.

Анна, сусідка Віталія Лози, крізь сльози говорить: “Він виріс в нас на очах. Їх в сім'ї – три брати. Один з них теж воює. Зараз він тут присутній. Дуже добра родина. Діти такі добрі. Дякуємо йому, що захищав нас. Дякуємо, що ми тут можемо спати спокійно. Вічна йому пам'ять.”

Алла Смертюк, директорка загальноосвітньої школи № 7, згадує загиблого Воїна теплими словами: “Віталік – випускник нашої школи. Був душею компанії, грав на гітарі. Був доброю сумлінною людиною, хорошим товаришем. Завжди допоможе і виручить. Прикро, що так рано ця війна забрала хорошу людину, забрала цвіт нашої нації.”

Валентина Проскуровська, класний керівник Віталія Лози, не може стримати сліз: “Я була класним керівником цього хлопчика. Активний, жвавий, з гітарою завжди. Завжди готовий допомогти. Можливо, життя у нього склалось не дуже добре, але він зробив все, що міг, щоб ми жили. Вчився гарно. Після школи ми дуже довго з ним спілкувалися. Працюю зараз в іншій школі. Він приходив до нас вчити дітей грати на гітарі. Це було так класно – коли старші діти менших навчають. Дуже-дуже любив життя, собак, людей. Він працював багато де. Останнім часом займався будівництвом. Але напевне він ще не встиг себе знайти. Там, де він вчився - то не його було, професія не його. І він так і не пішов працювати кухарем.”

Артем Ромасюков, однокурсник Віталія Лози в музичній школі, згадує: “В дитинстві навчався в музичній школі № 1 імені Миколи Мозгового.Там ми з Віталієм і познайомились. Відвідували один клас баяна в одного і того ж викладача. Ми грали разом і в оркестрі. Віталій завжди був такий веселий, спокійний, врівноважений хлопець. Після музичної школи ми дуже рідко зустрічались. Декілька разів бачились в місті. Він далі своє життя з музикою не пов'язав, а з якимось технічними, здається, професіями. Втім навчання в музичній школі говорить про те, що це інтелектуальна, інтелігентна людина була. Кожен з нас має приходити на поховання Героїв, віддавати їм шану. Адже завдяки їм ми можемо продовжувати жити, ростити своїх дітей і вірити в те, що ми все-таки переможемо і наше майбутнє буде світлим.”

Телекомпанія "Місто" зняла відеосюжет про прощання з Воїном, який так сильно любив життя. Але без роздумів віддав його за Україну та інших людей.

Читайте також:

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.

Коментарі (160)
  • Галина Григоренко

    Вічна пам'ять Герою .🙏🙏🙏
  • Sarmat Nik

    Світла пам'ять Герою...
  • Вова Гнатюк

    Вічна пам'ять.
  • Лариса Бранецька

    Вічна пам'ять!🙏

keyboard_arrow_up