«Мить – і в наш окоп влетів снаряд»: історія розвідника з Хмельниччини

Світлини зі сторінки «АрміяInform»

• У нього за плечима бої за Київщину, Луганщину, Донеччину.
• Отримавши важке поранення, розвідник продовжує боронити Україну зі зброєю в руках.

Андрій Гуцалюк – стрілець. Службу проходить у роті охорони Хмельницького районного терцентру комплектування та соціальної підтримки. Перевівся сюди більше місяця тому після важкого поранення.

Тримали три дороги

Андрій спільно з дружиною 24-го лютого 2022-го були в Нідерландах. Обоє не вагаючись повернулися в Україну, зауважує «АрміяInform». Через дві години після приїзду в Хмельницький Андрій вже був у територіальному центрі комплектування. Пішов кулеметником у 10-ту гірсько-штурмову бригаду «Едельвейс». Рознарядки в рідну 95-ту окрему аеромобільну бригаду, в якій проходив строкову службу, чекати не став. Вирішив, що то буде довго, а бити ворога хотів уже. 

Бойове хрещення авіаційними ударами, обстрілами з танків, ствольної, реактивної артилерії, мінометів пройшов на північному заході Київщини. Поблизу Нової Буди спільно з побратимами роти мотопіхотного батальйону тримав три дороги. І ворог ними таки не пройшов.

Далі був майже кордон з білоруссю, Малин на Житомирщині, перехід у взвод розвідки, інтенсивне навчання і – пекло Сєвєродонецька та перші бойові втрати.

Ворог щільно накривав мінометами й артилерією

Тільки в кінці червня Андрієві вдалося на дві доби вирватися до Хмельницького. Треба було перегнати позашляховик, придбаний волонтерами. Обійнявши дружину й дітей – знову на фронт.

Спільно з трьома побратимами й взводним рушили на дорозвідку лісосмуги для можливого обладнання взводного опорного пункту біля Спірного.

«Там якраз наша третя рота тримала ділянку траси на відрізку, де межують Луганська і Донецька області, - зазначає. - Виконавши завдання, ми мали повертатися на базу, та командир отримав новий наказ — лишатися з третьою ротою до окремого розпорядження і тримати дорогу. Ми знайшли лопати, добряче окопались на одному з флангів, виставили спостережник, організували чергування».

Наступного дня в ярок, неподалік розвідників, виїхав ворожий танк. Спершу хлопці вдарили по ньому з гранатомета. Опісля ж успіх закріпили з ПТКР NLAW. Танк загорівся.

«Відкрився люк — я відкрив вогонь з кулемета — люк закрився, - пригадує розвідник. - Наш командир тоді взяв одного з екіпажу в полон, двоє інших зуміли втекти».

Зухвалість українських Воїнів розлютила ворога. Вони взялися щільно накривати їх мінометами й артилерією.

«Взводний відправився на командно-спостережний пункт роти, а ми втрьох тримали свою позицію, - оповідає. -  Міни і снаряди прилітали все ближче і ми помітили в небі ворожий квадрокоптер, який корегував вогонь. Ще мить – і в наш окоп влетів снаряд. Один загинув на місці одразу, ми двоє дістали уламкові поранення. Мені прилетіло у праве плече під бронежилет і в кисть правої руки. Іншому побратиму уламки поранили обидві руки і ногу».

Із поля бою підлеглих евакуював командир взводу розвідки. Відвіз поранених до медпункту батальйону, а потім повернувся за тілом загиблого бойового побратима. 

Життя врятував вухатий шолом

Андрій певен, що живим залишився тільки завдяки вухатому шолому. Осколок від міни впився в лівий бік у районі скроні й майже пробив його кевлар. Якби шолом був безвухий, типу FAST, то він би точно загинув.

Опісля були госпіталі у Дружківці, Дніпрі, Вінниці, Хмельницькому. Лікування й реабілітація. В Андрія після поранення практично не функціонує правий вказівний палець, постійно турбує біль у правому плечі, часто нагадує про себе головокружіннями й болем важка акубаротравма. Та попри це він залишається у строю. Хоч і не на передньому краї, але зі зброєю в руках продовжує захищати Україну.

«Побратими б’ються, і я до перемоги зброю не складу, - каже. - А як інакше, війна ж триває! Воїни по всій лінії оборони нищать окупантів, Україну боронять!»

Читайте також:

• «Ми переможемо або зникнемо». Розповідь артилериста Владислава із Хмельниччини

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.