«Ми переможемо або зникнемо». Розповідь артилериста Владислава із Хмельниччини

Колаж vsim.ua

• Владислав Снітко — командир взводу. Він воював із росіянами в АТО ще з 2014 року. 

• Захисник до останнього сподівався, що війни не буде, а нині захищає країну та вірить в Перемогу. 

Третя окрема Залізна танкова бригада дислокується в Ярмолинцях на Хмельниччині. Нині її воїни відомі на весь світ. Вони б’ють ворога, проводять контрнаступ та забезпечують порядок на звільнених територіях. Історії залізних воїнів Залізної бригади публікують на сторінках підрозділу у соцмережах. Розповімо про захисника Владислава Снітка, якому вже довелося битися з росіянами до повномасштабної війни. 

«Сподіваюсь, цей урок залишиться в пам’яті поколінь»

Владислав Снітко — командир взводу батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, він — офіцер-артилерист.

Вперше на війні Влад опинився під час третьої хвилі мобілізації. Це було в 2014-2015 роках, коли офіційно в країні ще була АТО. Тоді боєць воював у Волноваському районі. Він до останнього щиро сподівався, що великої війни не буде. Саме заради цього й взявся до зброї. Але історія розпорядилась інакше.

Страшніше за близьких

Владислав зізнається, що на війні завжди страшно. Але бійці його підрозділу приймають страх, усвідомлюю можливу загибель і йдуть далі. Захисник каже, що гірше, коли страшно не за себе, а за рідних та близьких. Тож танкісти готові стояти на захисті доти, доки не виженуть ворога з нашої землі.

— Це не наш вибір. Це не питання території чи мільйонів, це – питання життя чи смерті. Ми або переможемо і виживемо, або зникнемо, – розповідає Владислав. 

Перемога буде за нами

Артилерист не сумнівається в українській перемозі. Навпаки, додає, що вона вже відчувається, але розслаблятись не можна. Адже потім треба буде відбудовувати країну. Не тільки за себе, а й за тих, хто поклав своє життя за її свободу.

— В змінах в країні Владислав не сумнівається. Люди ж уже змінились. Війну відчувають та працюють задля перемоги тепер не лише на фронті. Між 2014-15 роками та сьогоденням велика різниця в людях, в цивільних, — пишуть на сторінці підрозділу. 

Владислав Снітко сподівається, що цей урок хоча б на кілька поколінь залишиться в пам’яті українців. Далі ж залежатиме від наступних поколінь. 

Читайте більше історій про військових у матеріалах:

• “Я — марксмен”. Військовий Іван розповів як став піхотним снайпером

• “Снаряд впав за 10 метрів”: артилерист Станіслав вже рік воює з росіянами

• «Моя лють перетвориться на реальну зброю», — поліцейська із Луганщини записалась до штурмової бригади

• Дружина загиблого Віталія Марманюка просить присвоїти йому звання Героя України

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.