На Хмельниччині попрощались із чотирма бійцями. Історії героїв

- "На щиті" повернулись Петро Березовський, Роман Пасинюк, Юрій Станіславчук та Микола Шикерук.
Українські захисники щодня віддають за державу найдорожче — свої життя. Впродовж останніх днів Хмельниччина попрощалася з чотирма бійцями. Розповідаємо їх історії.
Петро Березовський

12 листопада у Меджибізькій громаді прощалися із полеглим захисником Петром Березовським.
Петро Степанович Березовський народився 27 червня 1971 року в селі Головчинці Летичівського району. Навчався в Летичівській середній школі. В Голосківському професійному техучилищі отримав спеціальність тракториста-машиніста. Коли одружився вдруге – переїхав у село Ставниця та мешкав тут. Мав двох власних діток. У січні минулого року чоловіка мобілізували. Він загинув у бою з окупантами на Сході України. Поховали героя у Ставниці.
Роман Пасинюк

На Шепетівщину «на щиті» повернувся Роман Пасинюк. Він загинув ще в лютому 2024 року під Авдіївкою, проте провести в останню путь його змогли лише 13 листопада. Як повідомили у Судилківській сільраді, Роман народився 27 січня 1989 року, жив з батьками у селі Городище. Доля хлопця була нелегкою — у 11 років втратив матір, а за два роки — батька. Виховувала юнака тітка Неля. Після закінчення школи Роман працював на цукрозаводі у Тернополі, а потім в агропідприємстві в Шепетівці.
Чоловіка мобілізували у вересні 2023 року. За кілька місяців до того, в травні, його опікунка Неля втратила на війні сина Руслана, тож мобілізація Романа стала для неї випробуванням. З лютого чекала на звістку, проте справдилось найгірше.
Роман служив гранатометником. Загинув у бою 12 лютого 2024 року в районі населеного пункту Авдіївка Донецької області. Поховали героя в селі Городище.
Юрій Станіславчук

13 листопада проводжали в останню дорогу героя з Нетішина – Юрія Станіславчука. Як розповіли у міськраді, Юрій боровся з ворогом на Сході, служив штаб-сержантом. 9 листопада в місті Лубни, що на Полтавщині 44-річний військовий помер.
«Приїхавши на декілька днів додому у коротку відпустку, він поспішав на передню лінію фронту до своїх побратимів, але в дорозі йому стало дуже зле... Лікарі до останнього боролися за життя Героя...», йдеться на сторінці громади.
У міськраді зазначили, що Юрій Станіславчук у боях з окупантом був мужнім, хоробрим та сміливим, про що свідчать його нагороди: орден «За мужність» III ступеня, відзнаки Головного управління розвідки Міністерства оборони України - медаль «За сприяння воєнній розвідці України» та медаль «Україна понад усе».
Прощання з бійцем було багатолюдним, кажуть у муніципалітеті. Рідні, друзі, знайомі, представники влади, священнослужителі, усі небайдужі жителі громади віддали останню шану захиснику.
Микола Шикерук

14 листопада у Шепетівській громаді в останню дорогу провели 26-річного Миколу Шикерука, про це розповіли у міській раді.
Народився Микола Вікторович Шикерук 21 жовтня 1998 року в селі Плесна. З дитинства був активним, цікавився спортом: футболом, волейболом, баскетболом та бігом. Після закінчення школи здобув спеціальність «Електрогазозварювальник». Після строкової служби працював у Києві у сфері озеленення.
«Микола, повертаючись у Плесну, завжди допомагав батькам по господарству, а у вільний час любив відпочивати з рідними та друзями, був душею компанії, людина-посмішка. Його ніхто і ніколи не бачив засмученим, він умів усім підняти настрій. В нього було чимало планів на майбутнє», кажуть про бійця у громаді.
Чоловік вступив у військо до добровольчого формування у липні 2022. Спершу служив у Нацгвардії, у червні 2023 року став штурмовиком.
«Щоразу виходячи з поля бою, він не забував про бойових товаришів. Він врятував багато життів. Але і в цих смертельно небезпечних умовах зберігав посмішку, у будь-якій важкій ситуації завжди знаходив позитив», - згадують побратими героя.
Шикерук Микола загинув 27 березня 2024 року у бою поблизу Семенівки Покровського району Донецької області та з того часу вважався зниклим безвісти. Прощання з бійцем відбулося на площі у Шепетівці. Поховали воїна на кладовищі у селі Плесна.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
Дякуємо, що прочитали. Підтримайте автора та редакцію Всім.юа гривнею

Дякуємо за вашу підтримку!
Війна змінила багато всього, але не нашу мету — розповідати правду, яка важлива сьогодні, як ніколи.
Ваша допомога — це не просто фінансова підтримка. Це ваша довіра, яка дає нам сили. Завдяки вам ми створюємо якісні статті, запускаємо нові проєкти та досліджуємо важливі теми.
Ми залишаємося незалежними, щоб служити тільки вам — нашим читачам. Адже журналістика, яка працює для читачів, — це єдиний шлях до правди.
Кожен ваш донат — це крок до розвитку нашої редакції та збереження свободи слова. Дякуємо, що ви з нами! Разом ми робимо важливу справу для Хмельницького та України.
Валентина Онишко
Катя Сивак
Люда Трусь
Сергій Голдасевич