На Хмельниччині попрощались зі снайпером Андрієм Парфенюком

На фото Андрій Парфенюк, Герой з Шепетівки

• Захисник «на щиті» повернувся у Шепетівку.
• В Андрія залишилась дружина та двоє дітей.

«На щиті», з війни до Шепетівки повернувся солдат Парфенюк Андрій Володимирович. Військовий був стрільцем-снайпером аеромобільного відділення.

Про історію життя Героя розповіли в Шепетівській міській раді.

Андрій Володимирович народився у Шепетівці 27 лютого 1979 року.

Його батько був ліквідатором наслідків на Чорнобильській АЕС, а мати працювала на залізниці. Хлопець гарно навчався в шепетівській школі-пансіоні, у майбутньому мріяв стати поліцейським. У 1996 році на відмінно закінчив школу. Пішов у світ без підтримки батьків. Ті рано померли через підірване здоров’я.

Щоб почати будувати своє життя, Андрій влаштувався працювати на цегельний завод. Там, кажуть у громаді, зустрів майбутню дружину Нелю. Молода сім’я виховувала донечку Марину, а згодом з'явився син Владислав.

Щоб забезпечити сім’ю, Андрій Володимирович вирушив до Києва та працював на будівництві. Побудував цілу вулицю будинків в котеджному містечку «Зелена поляна» в Броварах.

Андрій Володимирович радів, що його робота приносить людям щастя, адже працював сумлінно, «на совість». Він навчав своїх дітей: «Потрібно робити для людей як для себе. Тоді все зроблене тобою добро повернеться до тебе сторицею».

У 2021 році збулась мрія родини і про власний будинок. Родина готувалась до весілля доньки, йдеться в дописі міської ради.

Але відсвяткувати цю подію в колі сім’ї не вдалося.

Повномасштабне вторгнення застало чоловіка на роботі, в Броварах. Андрій Володимирович спершу приєднався до Київської територіальної оборони, пізніше повернувся у Шепетівку і пішов добровольцем.

Разом зі своїм підрозділом воював на Куп’янському напрямку. В Авдіївці був до останніх днів оборони міста.

Воїна направили на курси підготовки снайперів, адже він вмів стріляти ще зі шкільних років. Чоловіка зарахували на посаду стрільця-снайпера свого підрозділу.

Захищаючи Україну на Лиманському напрямку, Андрій Володимирович всяко заспокоював рідних, говорив, що там спокійніше ніж під Мар’янкою. Обіцяв, що коли повернеться додому, то обов’язково поїдуть всією сім’єю рибалити, – кажуть у громаді.

Донька Марина згадує: «Тато зажди виконував свої обіцянки. Він був для нас взірцем у всьому, кожен його приїзд чи то з роботи, чи зі служби був для нас святом».

11 березня Андрій Володимирович привітав дочку з днем народження і написав у чаті: «Я іду на три дні, іду старшим групи. Буду мати можливість - дам вам знати. Не хвилюйтесь».

Це було останнє спілкування з рідними. Під час виконання бойового завдання, внаслідок артилерійського обстрілу, 14 березня 2024 року воїн загинув.

Читайте також:

На Донеччині загинуло троє захисників з Хмельниччини. Ким вони були

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.