На Хмельниччину "на щиті" повернулись шестеро героїв. Імена

• Лави Небесного війська поповнили Олександр Гук, Василь Козел, Валерій Куржій, Леонід Петрівський, Євген Рудковський і Олег Танасійчук.
• Дізнавайтесь історії захисників у матеріалі.

Українські захисники щодня віддають за державу найдорожче — свої життя. Впродовж останніх днів Хмельниччина попрощалася з шістьма бійцями. Розповідаємо їх історії.

Олександр Гук

В п’ятницю, 15 листопада, у селі Лютарівка на Хмельниччини прощались із 27-річним молодшим сержантом Олександром Гуком, повідомили у Теофіпольській селищній раді.

Олександр Гук народився 1997 року у селі Лютарівка. Із квітня 2022 року чоловік воював на фронті. Був командиром відділення зенітно-ракетного взводу батальйону морської піхоти.

"Попри важкі військові будні завжди залишався оптимістом, був надійним товаришем, мріяв після війни повернутися додому і насолоджуватися життям з рідними людьми", — йдеться у повідомленні громади.

Під час виконання бойового завдання 6 листопада 2024 року в районі населеного пункту Іллінка Донецької області Олександр отримав поранення. Він помер 8 листопада під час лікування у військовому госпіталі Запоріжжя.

Поховали Олександра Гука на сільському кладовищі.

Василь Козел

В четвер, 14 листопада у село Іванівку Улашанівської громади «на щиті» повернувся воїн Василь Козел.

Народився захисник 13 червня 1970 року в селі Жуків. Після школи здобув спеціальність механізатора, тракториста. У цивільному житті працював на місцевих підприємствах. 20 червня цього року чоловіка призвали на військову службу. І він взяв до рук зброю. Василь служив водієм протитанкового взводу механізованого батальйону військової частини. 8 листопада під час виконання бойового герой загинув. Це сталось внаслідок авіаудару рф.

«Доброзичливий, щирий, відповідальний та працьовитий – таким знали Героя та пам'ятатимуть вічно. 

У Василя залишилися батько Дмитро Іванович, дружина Людмила, донька Марина, син Дмитро, онучка Мілана», – додали у громаді.

Валерій Куржій

14 листопада «на щиті» додому повернувся герой Куржій Валерій Станіславович, повідомили у старостаті Шаровечки. Чоловік був 1980 року народження. Був жителем села Мацьківці.

Він загинув під час виконання бойового завдання в Курській області. Поховали бійця на цвинтарі у селі Мацьківці.

Леонід Петрівський

У Білогірській громаді попрощались із бійцем  Петрівським Леонідом Миколайовичем. Чоловік був мешканцем Коритного. Він ніс військову службу на Харківщині, під Куп'янськом. 10 листопада під час виконання бойових завдань життя військовослужбовця обірвалося. Це сталось внаслідок артобстрілу поблизу населеного пункту Тополі Харківської області. Віддати шану захиснику прийшли близькі, друзі, знайомі, побратими та земляки. Ставши навколішки та встеливши шлях до рідного дому бійця квітами білогірчани провели військового в останню путь.

Євген Рудковський

14 листопада «на щиті» до Ямполя повернувся старший солдат Рудковський Євген Едуардович.

Євген народився 12 липня 1988 року у Ямполі. Багато років проживав у Хмельницькому. 1 вересня 2023 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України. Службу проходив у складі 15 мобільного прикордоного загону Державної прикордонної служби України. Захисник боровся з ворогом у Харківській, Сумській та Чернігівській областях. 20 жовтня 2024 року Євген відправився до Курської області. Там отримав важке поранення. Медики боролися за життя воїна, але 10 листопада його серце зупинилося.

«Євген так і не встиг створити власну сім'ю, його батьки також померли, рідних братів та сестер у Воїна не було. Так зі смертю Євгена припинила своє існування ціла сім'я», йдеться у дописі громаді.

Олег Танасійчук

У п’ятницю, 15 листопада Славута прощалась із старшим сержантом Олегом Танасійчуком.

Народився герой 9 березня 1971 року в місті Дрезден, Німеччина. У віці двох років разом із сім’єю переїхав жити в Україну, до Славути. У 1994 році чоловік пішов на контрактну службу до Збройних Сил України. З 2003 по 2005 рік брав участь у миротворчих місіях у Лівані, Іраку, Кувейті, де здобув статус миротворця, а також почесну відзнаку від Місії ООН та пам’ятний нагрудний знак Міністерства оборони України «Воїн-миротворець».

У 2006 році вийшов на пенсію, але у 2021 році повернувся до військової служби у Цвітосі, де обіймав посаду сержанта. З початком повномасштабного вторгнення російських загарбників був направлений у зону бойових дій. На фронті його шлях був складним: звільнення Харківщини, бої на Донеччині, Сумщині, Запоріжжі та Херсонщині.

7 листопада 2024 року головний сержант — командир відділення інженерно-саперного взводу Олег Танасійчук загинув під час виконання бойового завдання в населеному пункті Кізомис Херсонського району Херсонської області.

У захисника залишилися дружина, донька, син, онуки та сестра.

«Друзі та рідні згадують його як людину, яка завжди випромінювала радість і дарувала тепло своїм близьким. Він був люблячим чоловіком, добрим батьком, ніжним дідусем, який умів не лише воювати, але й насолоджуватися кожною миттю життя. Він любив співати, їздити на риболовлю, готувати. Його усмішка, голос, доброта залишаться з нами назавжди», йдеться у дописі громади.

Читайте також: На Хмельниччині попрощались із чотирма бійцями. Історії героїв

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.