На Хмельниччину "на щиті" повернулись шестеро військових. Хто вони

• Лави Небесного війська поповнили Віталій Александров, Артем Ващук, Андрій Захарченко, Микола Любашевський, Назар Паляниця та Олександр Шкабара.
• Дізнавайтесь історії героїв.

Ще шістьох бійців втратила Хмельниччина на цій кровопроливній війні. Впродовж останніх днів з полеглими прощались у їхніх рідних містачках. 

Віталій Александров



0 0

У Сатанівській громаді 7 листопада провели в останню путь полеглого захисника, 39-річного Віталія Александрова. Про героя йдеться у дописі Городок.City.

Віталій Александров народився 1985 року у Городку. Навчався у Сатанівській загальноосвітній школі. Продовжив навчання у Чемеровецькому медичному училищі. Якийсь час працював фельдшером у селі Варівці. Потім переїхав і проживав на Київщині з дружиною. У червні цього року чоловік пішов захищати Україну. Був розвідником-радіотелефоністом. 16 жовтня у бою у селі Лисівка на Покровському напрямку Віталій отримав поранення, несумісні з життям. Додому "на щиті" він повернувся 7 листопада. Поховали бійця у селі Мартинківці.

Артем Ващук

У Щиборівській громаді, що у Хмельницькому районі, попрощалися із загиблим солдатом – Артемом Миколайовичем Ващуком. Захисник народився 3 лютого 1987 року в селі Мотрунки. До війська доєднався у січні 2023 року. На фронті Артем Ващук мав позивний «Скат». Спершу на Запорізькому напрямку він займався евакуацією населення та брав участь у визволенні Роботиного. Пізніше був переведений на Донеччину, був кулеметником і боровся з ворогом на Курахівському напрямку.

Артем Ващук загинув у бою 30 жовтня 2024 року поблизу населеного пункту Побєда Покровського району Донецької області. Він отримав смертельні поранення, несумісні з життям, внаслідок атаки з безпілотника, що скинув вибухівку. Артему Ващуку навіки залишиться 37 років.

Андрій Захарченко

8 листопада у Лисогірці Меджибізької громади прощались із героєм Андрієм Захарченком.

Андрій Іванович Захарченко народився 2 лютого 1974 року. Після навчання у Лисогірській школі юнак продовжив вчитися та отримав спеціальність тракториста. У цивільному житті працював на місцевих підприємствах. В червні цього року Андрія Захарченка мобілізували. Він був стрільцем-санітаром механізованого батальйону. 21 жовтня захисник загинув, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Новоданилівка, Запорізької області. Йому навіки залишиться 50 років.

Микола Любашевський

4 листопада у Грицеві на Шепетівщині попрощались із бійцем Миколою Миколайовичем Любашевським.

Микола Любашевський народився 11 грудня 1968 року у селищі Гриців. Він здобув освіту в Івано-Франківському технікумі фізичної культури. У цивільному житті чоловік працював у сфері будівництва в Києві, був альпіністом-висотником по ремонту багатоповерхівок.

«Микола Любашевський мав здобутки не тільки в навчальній та професійній сферах – найбільше його досягнення – це сім'я: кохана дружина Марина, яка завжди підтримувала та була порадницею в складних життєвих ситуаціях, люблячі сини – Женя та Артем, які стали справжніми помічниками та вірними друзями для тата», кажуть про героя в громаді.

У серпні 2023 року Микола Любашевський пішов до війська. Був головним сержантом піхотної роти. Захисник загинув 31 березня 2024 року. Сім місяців герой вважався зниклим безвісти. Тепер з’ясувалось, що Микола Любашевський  поліг поблизу населеного пункту Новомихайлівка, Покровського району Донецької області. Йому було 55 років. Поховали героя в його рідному Грицеві з усіма військовими почестями.

Назар Паляниця

 5 листопада Ленковецька громада Шепетівського району проводжала в останню земну дорогу захисника України – Паляницю Назара Володимировича. Він народився 14 листопада 1999 року і був родом з Старобейзимського старостинського округу. З сім’єю мешкав у Нетішині. На фронті герой служив на посаді старшого солдата водія розвідувального відділення розвідувального взводу. Він загинув у бою з ворогом 29 жовтня 2024 року, за кілька днів до дня народження свого сина, якому виповнилось 2 роки. Сам Назар Паляниця два тижні не дожив до свого 25-ліття.

Олександр Шкабара

8 листопада Шепетівська громада проводжала в останню земну дорогу полеглого на війні воїна Шкабару Олександра Володимировича.

Захисник народився 14 жовтня 1974 року у родині військовослужбовця. З дитинства захоплювався технікою та в юнацтві опанував професію слюсаря. Якийсь час працював будівельником за кордоном, потім повернувся додому і працював тут на місцевому підприємстві.

Олександр став до лав Збройний сил України влітку 2024 року. Навчання проходив у Житомирі. Після цього відправився на лінію фронту. Був гранатометником десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмового батальйону. Загинув боєць 28 жовтня 2024 року поблизу населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області, внаслідок мінометного обстрілу.

Читайте також: У Хмельницькому попрощались із двома героями: Василем Рижовим та Віктором Ященком

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.