На Хмельниччину на щиті повернулися шестеро військових. Хто вони

• Артуру Бойку було 38 років;
• Дмитро Гулей загинув у 24;
• Георгію Малюшкевичу було 38;
• Володимира Смірнова не стало у 54 роки;
• Вячеславу Солончуку було 34;
• Віталію Царуку навіки 44 роки.

Останні дні знову були важкими для Хмельниччини. У різних громадах області люди ставали навколішки, зустрічали траурні кортежі й проводжали в останню путь воїнів, які віддали життя за Україну.

Артур Бойко

12 грудня Славутська громада прощалася з Героєм Артуром Олександровичем Бойком. Йому було 38 років.

Артур народився 13 лютого 1987 року в Нетішині. Навчався у місцевій школі, згодом закінчив Нетішинський професійний ліцей, де здобув фах зварювальника. Працював на Хмельницькій АЕС.

У 2005 році разом із родиною переїхав до Славути. Саме тут минула значна частина його життя. Артур працював на цикорієсушильному заводі, а майже 20 років — автомеханіком у «Мото Центрі». Автомобілі були його справжньою пристрастю.

Рідні та друзі згадують Артура як спокійну, ввічливу й дуже добру людину.

24 лютого 2025 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Він служив у військовій частині А2167.
29 листопада 2025 року Артур Бойко загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Ізбицьке Чугуївського району Харківської області.

Дмитро Гулей

11 грудня Новодунаєвецька громада попрощалася з Дмитром Гулеєм. Захисник понад рік і чотири місяці вважався зниклим безвісти. Він назавжди повернувся додому.

Дмитро народився і виріс у селі Підлісний Мукарів. Там навчався у школі, згодом вступив до професійного училища та здобув спеціальність автослюсаря-механіка.

Він був найстаршим сином у родині. Допомагав матері виховувати чотирьох сестер і брата. Певний час працював за кордоном.

25 травня 2024 року Дмитро добровільно став до лав Збройних сил України.
19 липня 2024 року він загинув під час виконання бойового завдання.

Поховали Дмитра Гулея на кладовищі села Міцівці. Йому навіки 24...

Георгій Малюшкевич

9 грудня у жалобі була Шепетівка. Громада прощалася із солдатом Георгієм Олександровичем Малюшкевичем, гранатометником десантно-штурмового батальйону.

Георгій народився 12 серпня 1987 року. Дитинство частково провів за межами України, але з 1992 року жив у Шепетівці. Навчався у школі №1, займався спортом, був активним і комунікабельним.

Після школи здобув освіту фінансиста, проходив строкову службу, згодом працював у різних сферах, у тому числі за кордоном. Повернувшись до Шепетівки, отримав фах електрогазозварювальника.

У лютому 2025 року Георгія мобілізували. Восени його підрозділ направили на Харківщину.
28 листопада 2025 року воїн загинув у бою на Донеччині. Йому було 38...

Володимир Смірнов

9 грудня Красилівська громада попрощалася із загиблим Захисником Володимиром Смірновим.

Він народився у 1970 році та мешкав у селі Кошелівка Заслучненської громади.
Володимир загинув 30 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Селидового Покровського району Донецької області.

Йому було 54 роки.

Вячеслав Солончук

10 грудня у Кустівцях провели в останню путь військового Вячеслава Борисовича Солончука.

Вячеслав народився 13 січня 1991 року. Служив старшим навідником гранатометного відділення батальйону технічної розвідки.

Загинув 4 грудня 2025 року поблизу Добропілля на Донеччині, виконуючи бойове завдання. Герою навіки 34 роки.

Віталій Царук

11 грудня Новоушицька громада в селі Пилипи-Хребтіївські провела в останню дорогу солдата Віталія Анатолійовича Царука.

Він загинув 3 липня 2025 року в Покровському районі Донецької області. Відтоді вважався зниклим безвісти. Рідні до останнього сподівалися на диво.
Віталію Царуку було 44 роки. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.