На Хмельниччину повернулись восьмеро воїнів "на щиті". Хто вони

• Лави Небесного війська поповнили Олександр Берба, Олександр Довбиш, Євген Левчук, Валерій Шевчук, Олександр Оніщук, Ігор Каленюк, Валерій Маліновський та Володимир Валігура.
• Дізнавайтесь їхні історії.

Війна продовжує нести загибель та розруху на українські землі. Впродовж останнього тижня у громадах Хмельницької області провели в останню земну дорогу восьмеро захисників. Матір втратила любого сина, дружина –  коханого чоловіка, діти – турботливого батька.

Олександр Берба

На Ярмолинеччині в Солобківцях 22 липня прощалися із Олександром Анатолійовичем Бербою.

Як повідомляють в Солобковецькій тергромаді, захисник був 1967 року народження. Загинув смертю героя, захищаючи державу від російського агресора.

Олександр Довбиш

На Полонщині 22 липня попрощалися із захисником з селища Понінка Шепетівського району Олександром Довбишем. Чоловік був з 1977 року народження.

Як повідомляють в Понінківській громаді, Олександр займав посаду головного сержанта – командира інженерно-саперного відділення однієї з військових частин. Захисник загинув 15 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Водяне Волноваського району Донецької області.

Поховали Олександра Довбиша у Полонному на Алеї Слави.

Євген Левчук

На Старокостянтинівщині 22 липня прощалися із захисником України, бойовим медиком, молодшим сержантом Євгеном Анатолійовичем Левчуком.

Як сповістили в Старокостянтинівській міській раді, вірний військовій присязі, Євген помер 16 липня 2024 року в лікарні Запоріжжя. Поховали військовослужбовця в селі Радківці.

Валерій Шевчук

На Ярмолинеччині 23 липня віддали останню шану захиснику з села Косогірка Валерію Шевчукові. Як розповіли у Ярмолинецькій громаді, до повномасштабного вторгнення чоловік служив за контрактом у 3 окремій танковій Залізній бригаді, а після завершення його терміну, звільнився з військової служби. Та після того, як розпочалося повномасштабне російське вторгнення, Валерій повернувся у військо й став на захист країни знову.

Він брав участь в обороні й звільненні Київщини, Харківщини та Донеччини. Останні місяці служив на південних рубежах України. Через погіршення стану здоров'я Валерія перевели в інше військове з'єднання, де він служив в інженерній роті.

«У липні 2024 року захисник у відпустку приїздив в рідне село. 17 липня обійняв стареньку мати, рідних і повернувся на службу, на Миколаївщину. 18 липня надвечір воїн звернувся по допомогу до лікарів. Однак врятувати захисника не вдалося», - зазначили у громаді.

Місцем вічного спочинку старшого сержанта Валерія Шевчука стало кладовище у Косогірці. Йому було 52.

Олександр Оніщук

На Деражнянщині 24 липня знайшов останній спочинок Олександр Оніщук. Як повідомляють в Деражнянській міській раді, родом воїн був з Шепетівки.

Олександр був 1982 року народження. Серце Героя перестало битися поблизу міста Красногорівка Покровського району Донецької області.

З усіма військовими почестями Героя провели в останню земну дорогу та поховали у селі Волоське.

Ігор Каленюк

На Ярмолинеччині 24 липня попрощалися із загиблим воїном Ігорем Каленюком, якому назавжди залишиться 47 років.

Як йдеться в дописі Ярмолинецької селищної ради, солдат Ігор Каленюк став до лав Збройних сил України 25 лютого 2022 року.

«Трагічна звістка про загибель захисника надійшла з Луганської області. 16 липня внаслідок ворожого артилерійського обстрілу Ігор Каленюк отримав смертельне поранення. Вдома його чекали дружина і 13-річний син. Був також за батька двом старшим прийомним синові і доньці, син – захищає Україну в лавах ЗСУ», розповіли у громаді.

Тут також додали, що Ігор мав ще молодшого брата, який зараз теж служить у Збройних силах України. 

Місцем останнього спочинку Ігоря Каленюка стало кладовище у селі Кадиївці, малій батьківщині його матері.

Валерій Маліновський

У Шепетівці 24 липня провели у засвіти солдата Валерія Маліновського.

Як повідомляють в Шепетівській міській раді, Валерій Геннадійович народився 21 січня 1976 року в Шепетівці. Трудову діяльність розпочав на залізниці. Зовсім ще юний хлопець не побоявся нелегкої, відповідальної праці й працював монтером залізничного шляху.

«Загалом, праці на шепетівській залізниці Валерій віддав 13 років свого життя. Згодом вирішив спробувати іншу діяльність, поїхав до Києва та влаштувався у позавідомчу охорону. Наприкінці травня 2024 року Валерій підписав контракт та приєднався до сил Оборони в складі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади на посаді стрільця штурмового спеціалізованого відділення штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону», - розповідають про Героя в міській раді.

Життя Валерія Маліновського обірвалося 16 липня 2024 року в ході штурмових дій противника на Запорізькому напрямку.

Володимир Валігура

До Шепетівської громади "на щиті" вчора, 26 липня, повернувся солдат Володимир Валігура. Боєць загинув 10 липня 2024 року на Донеччині. Про це розповіли у Шепетівській міській раді.

41-річний Володимир Валігура був мобілізований у квітні цього року. Він був навідником 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини.

Загинув солдат 10 липня 2024 року на Донецькому напрямку під час виконання військового обов'язку.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.