Світлини зі сторінки «Суспільне Хмельницький»

• Турками з Дунаївців зацікавилися  в Європі.
• Дізнавайтеся, як переселенцеві зі Слов’янська довелося починати свій бізнес заново.   

Андрій Сторчай – підприємець. На Хмельниччину переїхав зі Слов’янська, коли почалася повномасштабна війна. Згодом перевіз сюди й цех з виробництва кавових турок. І запустив виробництво.

Бізнес цей, оповідає «Суспільному», започаткував ще його батько в 1999-му. Від 2014-го справи веде вже сам. До війни був найбільшими постачальниками кавових турок в Україні. У цеху виготовляли до 4 000 мідних турок на місяць, об’ємом від 200 до 750 мілілітрів. 24 лютого 2022-го все змінило.

Подумав, що мідні турки – це найменше, що потрібно людям під час війни. Закрив цех. Дружину й доньку відправив у Європу. Сам залишився в Слов’янську.

Двічі ходив до військкомату. Не взяли через стан здоров’я. Почав волонтерити. Власним авто евакуйовував людей на Хмельниччину. Згодом й сам оселився у Дунаївцях, що на Кам'янеччині. А в середині літа самостійно релокував сюди й свій цех. Не весь, щоправда. Найнеобхідніше для роботи – оснащення, форми, малюнки. Важкі токарні верстати довелося залишити в Слов’янську. Але схожі знайшов у Дунаївцях.

Переїхав у Денаївці  й один з його працівників Максим. Іншого – найняв на місці.

Володимир – із Херсонщини. Переселився в Дунаївці, що на  з родиною. Раніше працював барменом на круїзному лайнері. Наразі освоїв роботу на токарному верстаті.

Через війну підприємство Андрія Сторчая втратило частину постачальників й покупців. Але зараз справи поволі налагоджуються. Кавовими турками з тризубом зацікавилися навіть у Європі. Пропонують Андрієві продавати їх у Польщі й Німеччині. Попит є, а отже – цех житиме.

• У Дунаївцях відкрили гуманітарно-соціальний центр для переселенців