На щиті повернулось пʼятеро воїнів з Хмельниччини: Дмитро Бондарчук, Олексій Вавричин, Ігор Пусєв, Ярослав Стефанюк та Юрій Цибульський
- Дізнавайтесь, ким були ці Герої.
Хмельниччина знову у скорботі. У громадах області цими днями попрощалися із захисниками України, які загинули на фронті, боронячи державу від російських окупантів. Люди ставали на коліна, створювали живі коридори шани та проводжали Героїв в останню дорогу під звуки Державного Гімну і військових салютів.
Дмитро Бондарчук
У Полонному провели в останню путь гранатометника парашутно-десантного відділення Дмитра Бондарчука. Захисник народився 2 квітня 1989 року. Загинув 16 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Лисівка на Донеччині. Лише тепер Героя змогли провести в останню земну дорогу.
Олексій Вавричин
У Деражнянській громаді попрощалися із солдатом Національної гвардії України Олексієм Вавричиним. Воїн загинув 15 травня 2026 року під час бою в районі населеного пункту Шахове Покровського району Донецької області.
Траурний кортеж жителі громади зустрічали живим коридором шани. Люди стояли на колінах із державними прапорами в руках. Провести Героя прийшли рідні, побратими, представники влади, духовенство та мешканці Деражнянської і Меджибізької громад. Поховали воїна у селі Загінці з усіма військовими почестями. Доньці полеглого Захисника передали Державний Прапор як символ вдячності та пам’яті.
Ігор Пусєв
У Чорноострівській громаді 21 травня відбулося прощання з Ігорем Пусєвим. Захисник загинув 14 травня 2026 року поблизу населеного пункту Григорівка Запорізької області.
Ігор Пусєв народився 10 жовтня 1971 року у Чорному Острові. Навчався у Мар’янівській школі, а згодом здобув професію у Чорноострівському професійно-технічному училищі №39. Працював, виховував доньку та онука, мріяв про мирне життя для своєї родини.
У 2014 році добровільно став на захист України та брав участь в АТО. За службу був нагороджений медалями «Учасник АТО», «За участь в антитерористичній операції» та нагрудним знаком «Ветеран війни». Після початку повномасштабного вторгнення вдруге добровільно повернувся до лав ЗСУ. Служив у складі 128 окремої важкої механізованої бригади «Дике поле». Воював на найгарячіших напрямках, отримував поранення, проходив лікування та знову повертався до побратимів. Герою назавжди залишиться 54 роки.
Ярослав Стефанюк
У Шепетівці попрощалися із 28-річним Ярославом Стефанюком. Молодий воїн загинув 15 травня 2026 року внаслідок ворожого удару БпЛА у Миколаївській області.
Ярослав народився 8 червня 1997 року у багатодітній родині на Рівненщині. Після школи навчався у Рівненському технічному коледжі та здобув професію електрогазозварювальника. Працював у будівельній сфері в Україні та за кордоном.
У 2020 році одружився із шепетівчанкою Олесею. У подружжя народилися син Олександр та донька Ася. Рідні згадують Ярослава як турботливого чоловіка і батька, який жив заради сім’ї та мріяв про власний дім.
У жовтні 2024 року чоловіка мобілізували до Збройних сил України. Він служив майстром екіпажу безпілотного літального апарата у роті ударних БПЛА. Воював на Харківському напрямку, отримував поранення та контузії, але продовжував службу. Побратими знали його за позивним «Ґоґа».
Особливо болючим для родини стало те, що під час військової підготовки Ярослав дізнався про зникнення безвісти свого батька, який також воював за Україну. Попри це, він продовжив службу та залишався поруч із побратимами до останнього.
Юрій Цибульський
У Старокостянтинівській громаді попрощалися із солдатом Юрієм Цибульським 1975 року народження. Захисник загинув 1 травня 2026 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Одрадне Харківської області. Поховали воїна у селі Партинці.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
