“Наче у Китаї на виробництві”. Як працюють хмельничани під час воєнного стану (РЕПОРТАЖ)
- Хмельничани згуртувалися й стали виконувати корисну роботу.
- Що та як роблять? Підготували репортаж.
3 березня, четвер. Це мав би бути звичайний робочий день для всіх хмельничан. Раніше про такі сказали б - сірі будні. Тепер ці будні набули зовсім інших фарб, значно темніших.
8 днів тому Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну. По всій країні оголосили воєнний стан. У деяких містах стали обстрілювати житлові квартали та руйнувати об’єкти інфраструктури.
Хмельницький став пунктом, де активно приймають біженців. А ще збирають гуманітарну допомогу й готуються зустріти ворога. Все це роблять містяни, які через введення воєнного стану тимчасово залишили свої робочі місця.
В одному з пунктів, де хмельничан згуртувала спільна справа, побував журналіст vsim.ua. Читайте та дивіться на фото й відео, що там відбувалося протягом дня. Задля безпеки міста й громадян, у цьому матеріалі не називатиметься точне місце розташування пункту.
Біля входу приміщення, яке назвемо “Х”, стоїть з десяток людей. Одні палять, інші розвантажують авто. З машин несуть тканину різних кольорів. Люди із цигаркою в зубах відкривають їм двері. Допаливши, всі заходять всередину та йдуть до своїх робочих місць. Так, саме робочих. Кожен із присутніх тут, мов на роботі. Проте замість офісу чи комп’ютера у руках ножиці або шматок тканини. Адже в місці “Х” активно плетуть маскувальні сітки.
Приєднатися до роботи кличуть всіх охочих. Для цього розміщують повідомлення в соцмережах: “Шукаємо вільні руки”. Таких рук вже вдалося знайти десятки. Серед них і журналіста ВСІМ.
Навідавшись сюди, всі звертаються до координаторів. Це чоловіки та жінки із білою смужкою на руці. Вони підказують, що і де можна роботи.
Перевага у руках охочих допомагати - ножиці. Якщо вони є, пропонують різати тканину на смужки. В іншому випадку - відправляють чіпляти їх на сітки або ж збирати порізаний матеріал біля робочих столів. Щоправда, займаються цим переважно діти. “Мені потрібні широкі й великі смужки”, - каже один із маленьких хлопчиків.
Кожне робоче місце в приміщенні “Х”, як невеличкий колектив на роботі. Деякі знайомляться і бачать одне одного вперше. Однак швидко знаходять спільну мову, жартують, а головне - виконують спільну роботу. “Ми наче в Китаї на виробництві”, - посміхаючись, каже хмельничанка.
За одним зі столів, де ріжуть тканину на смуги, вже знайшли так звану голову колективу. Як тільки закінчується матеріал, вона вирушає на його пошуки. Чесно кажучи, це в місці “Х” ще те завдання. Особливо має попит тканина певного кольору. Вона добре підходить для маскування, тож розбирають її миттєво.
До роботи у своїх нових буднях долучилися діти, жінки, чоловіки та пенсіонери. Бабці похилого віку уважно розрізають тканину на шматочки. Для них виділили спеціальні місця, аби ті не робили все стоячи.
Як і під час робочого дня, тут є обідня перерва. Під час неї, працівників годують гарячим пловом, пиріжками з картоплею чи грибами, салатами або круасанами. Все це для людей готують небайдужі хмельничани.
Перекусивши, в місці “Х” знову повертаються до роботи. “Слава Україні”, - викрикує один із чоловіків. “Героям Слава”, - відповідають гуртом хмельничани.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
