Навіки 24 роки: у Хмельницькому попрощалися із Артемом Круком

Юлія ВАСІЛЬЄВА

Захисник служив у 9 прикордонному загоні.
Загинув під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку.
У нього залишилася 2-місячна донька.

Провели в останню дорогу 24-річного хмельничанина Артема Крука. Захисник закінчив Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Після — проходив службу в 9 прикордонному загоні. Під час останньої ротації, Артем Крук загинув, виконуючи бойове завдання на Покровському напрямку.

Історію захисника читайте у матеріалі

«На жаль, донька його не запам’ятає»

Хмельничанин Артем Круг народився 29 вересня 2001 року. Навчався в НАДПСУ. Був відповідальним курсантом, товариським та добрим. Таким запам’ятав його однокурсник Євген. Як розповів чоловік, разом вони навчалися не довго, адже Євген залишив академію, однак продовжували підтримувати зв’язок. Хмельничанин запам’ятав Артема, як освічену, добру людину. Каже — товариш був спортсменом, любив читати, займався саморозвитком.

— У мене з навчанням не склалося, я став барбером. Але часто з Артемом стриглися, він приїжджав у відпустки. Дуже хороша, світла людина. Великий чоловік насправді. Останній раз як він приходив до мене на стрижку, поспілкувалися добре.

— Запам’ятав його добрим, приємним, людиною, яка допоможе, коли звернешся до неї. Просто хорошою людиною. Він дуже багато збирав навколо себе людей, добре спілкувався. Був товариським. Захоплювалися спортом, любили вино. Любив саморозвиток, спорт, своїх друзів, оточення, — розповів Євген.

Прийшов віддати шану захиснику його друг Сергій. Вони теж були однокурсниками й підтримували зв’язок з завершенням навчання. Разом служили в одному прикордонному загоні. Чоловік допомагав захиснику на службі, в тому числі й гуманітарною допомогою. Артем бачив у Сергієві не лише друга, а й свого майбутнього кума.

— За декілька днів, як все сталося, як він пішов на позицію, він вночі набрав мене: «Сергій, хочу з тобою просто поспілкуватися». Хоча раніше такого не було, щоб вночі мене набирав. Ми так дуже тепло, щиро спілкувалися декілька годин. І наприкінці він каже: «Я хочу, щоб ти був моїм кумом. В мене є дитина, Ніколь. Хто, як не ти, якщо протягом життя з моменту знайомства був зі мною, супроводжував». Я відповів: «Звісно, Артем, ти повертайся, все буде добре». На жаль, це була наша остання бесіда. За декілька днів мені подзвонили й сказали, що він не повернувся з цієї позиції.

Сергій каже: Артем був справжнім Героєм, чудовим товаришем й доброю людиною.

— Знаю, що він загинув, як Герой. Знаю, що він відбивав ворожий штурм, як чоловік, віддав все до останнього, найцінніше, що у нього було — своє життя. В нього залишилася маленька донька Ніколь. Він приїжджав, був у роддомі, тримав на руках. Його відпустили. Слава Богу, що він побачив її, поцілував й поїхав назад. На жаль, доля так розпорядилася, що донька його не запам’ятає, — каже Сергій.

Родичка захисника Лариса каже: він віддав за Україну найцінніше, що мав — своє життя. За мир, безпеку, щоб рідні могли спати спокійно вночі.

— Дитина, яка в 24 роки пішла з життя — це просто на колінах стояти перед ним. Співчуття дружині, сім’ї, всій родині й всій Україні, що такі молоді люди, цвіт нації, уходить з цього життя. Приклоняємо перед ним коліна, голову й дякуємо йому. що ми живемо тут, спокійно живемо. Легких йому хмаринок, вічна пам’ять.

Артем Крук по завершенню навчання, служив у 9 прикордонному загоні імені Січових Стрільців. Певний час — на кордоні з Білоруссю. Згодом його відправили на ротацію у Донецьку область. Захисник загинув 16 червня 2026 року на Покровському напрямку.

У нього залишилися батьки, дружина та двомісячна донька. Поховають захисника у селищі Зарічне на Рівненщині, звідки родом його дружина й де він зі своєю сім’єю мав проживати по поверненню з ротації.