Не стало вісьмох військових з Хмельниччини. Ким вони були

• Життя чоловіків забрала війна.
• Розповідаємо про героїв.

Хмельниччина втратила на війні ще восьмеро захисників. Впродовж останніх днів з ними прощались у рідних містечках. Про це повідомляють у тергромадах. 

Микола Бабій

В середу, 27 листопада, в селі Пирогівці Хмельницької тергромади прощалися з воїном Миколою Бабієм. Він загинув у бою з ворогом на Сумщині 20 листопада. Про це повідомили у Хмельницькій міській раді.

Микола Бабій народився 14 жовтня 1977 року. Він проживав у Пирогівцях. Герою було 47 років.

Микола Гапчук

У четвер, 28 листопада, «на щиті» у село Сарнів Війтовецької громади повернувся герой Гапчук Микола Олександрович. Захисник народився 19 грудня 1973 року у селі Сарнів, де проживав до 6 років. Згодом із матір’ю виїхали до міста Довжанськ Луганської області. Там Микола закінчив школу, а згодом здобув професію електрика. В юності він повернувся до рідного села. Тут одружився. В сім’ї народилося троє дітей. На початку повномасштабного вторгнення Миколу мобілізували. Він воював на Харківському напрямку поблизу Куп’янська, а з початку листопада – на Покровському напрямку. Під час виконання бойового поблизу населеного пункту Сонцівка життя Миколи Гапчука обірвалося. Героя поховали у його рідному селі.

Олександр Горбатюк

У четвер, 28 листопада, останню шану віддали солдату Олександру Івановичу Горбатюку. Прощання з героєм відбулося в селі Масівці Хмельницької громади, розповіли у міській раді. Воїн загинув 24 листопада цього року під час виконання бойового завдання в Донецькій області.

Олександру Горбатюку назавжди залишиться 45 років. Його поховали на місцевому кладовищі.

Леонід Маслянок (Сковородніков)

Жителі Жванецької громади 28 листопада попрощались із воїном Леонідом Олександровичем Маслянком (Сковородніковим). Захисник народився 2 листопада 1979 року в місті Волгодонськ Ростовської області.

«Та душа і серце Леоніда були з Україною завжди, куди і згодом повернувся. В 1997 році був призваний на строкову військову службу, яку проходив у місті Вінниця. У 1999 році підписав контракт на проходження служби в Збройних Силах України. Службу завершив у 2004 році, звільнившись у запас. Після звільнення працював на будівництві, де проявив себе як відповідальний і працьовитий працівник. Коли на рідну землю прийшла війна, не зміг стояти осторонь та без сумніву пішов захищати Україну», йдеться у дописі громади.

Захисник загинув 21 листопада внаслідок міно-вибухової травми під час виконання бойового завдання. Це трапилось в районі населеного пункту Селидово на Покровському напрямку Донецької області.

«Леоніду було 45…Герой був працьовитим, добрим, щирим, справжнім патріотом свого краю, з великою душею і відкритим серцем. В нього було ще багато планів, мрій, надій… Вдома чекали рідні - мати, дружина, сестра, діти та онук…та не судилося...», написали у Жванецькій сільраді.

Леонід Матвієнко

У суботу, 30 листопада, у Старокостянтинівській громаді провели в останню земну дорогу Матвієнка Леоніда Івановича. У війську він служив сержантом. Захисник загинув 25 листопада цього року в результаті стрілецького бою поблизу населеного пункту Торське Донецької області. Леонід був 1981 року народження.

З бійцем прощались у Старокостянтинові, після – у його рідному селі Раштівка – там полеглий знайшов свій вічний спочинок.

Іван Саган

У четвер, 28 листопада, останню шану віддали бійцю Івану Сагану з Кам’янець-Подільського району. Чоловік був жителем села Красноставці, що на Чемеровеччині. Народився Іван Валентинович 28 лютого 2000 року у селі Зеленопілля Одеської області. В його дитинстві сім'я переїхала до села Красноставці. В юності майбутній герой навчався у Кам'янець-Подільському професійно-технічному коледжі, здобув професію муляра-штукатура. Працював і за кордоном, і в Україні.

25 вересня 2023 року Іван Саган був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив навчання за кордоном, після чого його направили до інженерної бригади, яка воювала на Харківському, згодом – на Донецькому напрямку. 21 листопада захисник загинув. Йому назавжди 24… Поховали Івана Сагана в селі Красноставці.

Костянтин Слюсаренко

27 листопада Старокостянтинівська громада провела в останню земну дорогу бійця Костянтина Слюсаренка. Захисник народився 17 серпня 1986 року. У цивільному житті працював лісівником. Був водієм у ДП «Старокостянтинівське лісове господарство». Чоловіка мобілізували у липні 2023 року. Він служив у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого на посаді старшого стрільця 3-го мотопіхотного батальйону, розповіли у Подільському лісовому офісі. Життя 38-річного воїна обірвалося 10 листопада внаслідок ворожого обстрілу неподалік Куп’янська Харківської області.

У Костянтина Слюсаренка залишились батьки, дружина та двоє діток. Його поховали на міському кладовищі. 

Володимир Федотов

27 листопада в Ізяславській громаді прощались із бійцем Володимиром Федотовим. У цивільному житті чоловік був громадським діячем, засновником та керівником організації «Товариство культурної спадщини «Заслав'є». Ще зі студентства Володимир займався дослідженнями. У війську захисник служив сапером інженерно-саперного взводу. Він загинув 20 листопада цього року під час виконання бойового завдання. Володимира Федотова поховали в Ізяславі. Йому було 45...

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.