“Пив вранці, в обід і ввечері”: історії хмельничан, які мали алкогольну залежність

Фото ілюстративне

Вони називали це “випивати на свята”, а згодом кожен день для них ставав приводом. Вони згадують, як перекидали чарку за чаркою, бо намагалися втамувати біль всередині. Попри все, ці люди зуміли побороти залежність, хоч і шлях до цього був не простий. 

Алкоголь називають підступним ворогом, що руйнує життя не лише того, хто вживає, а і його близьких. Маючи справу із тими, хто систематично п’є, люди часто страждають від морального насильства, що згодом набуває й інших своїх форм. 

Залежність може призводити до будь-яких наслідків: від конфліктів до криміналу. І тут йдеться не лише про алкоголь. Спеціалісти ставлять на ряду з алкоголізмом наркоманію та ігроманію. Водночас запевняють: людей, залежних від алкоголю, лікувати складніше. Що найчастіше призводить до алкогольної залежності, ми розповімо пізніше. Попереду реальні історії людей, які опинилися у пастці нетверезості. 

Двоє чоловіків з Хмельницького анонімно розповіли, як і чому опинилися на межі свідомого життя. В якусь мить вони зрозуміли: більше так продовжуватися не може. Щоправда, один з них усвідомив це, перебуваючи в стінах медзакладу, а інший раніше. 

Ці дві історії почалися із маленьких доз алкоголю. Щось на кшталт тих, які дозволяють собі в гостях. Однак з часом у пляшці “з градусами” вони вбачали вихід із різних життєвих ситуацій. Як і що приводило їх до надмірної кількості випитих чарок і як вдалося розірвати це коло?

“Хотілося вжити алкоголь, щоб заспокоїти нерви”

Історія Андрія розпочалася більше року тому. Тоді чоловік працював будівельником. Розповідає, що вживав алкоголь здебільшого на свята. Згодом - почали пити із колегами після роботи. Одна, друга, третя чарка в кінці робочого дня - так відбувалося все частіше. А ще пили у перервах між роботою. Все це переросло у щоденні п’янки. 

• Бувало, що після роботи залишалися пити. Або під час роботи вживали. Я був у конкретній залежності близько півроку. Пив вранці, в обід і ввечері. Від цього морально страждали мої рідні. І вже я дожився до того, що батьки і дружина сказали, що необхідно лікуватися. Я теж це розумів і погодився, - розповідає Андрій.

Аби вилікуватися від алкоголізму, рідні Андрія звернулися до одного з хмельницьких центрів. Там чоловік перебував на стаціонарному лікуванні 3 місяці. Він розповідає, що пройшовши курс, був абсолютно впевненим, що більше на алкоголь і не подивиться. Та вже згодом виявилося, що це ілюзія.

• Я лікувався протягом трьох місяців. Перебував у стаціонарі. Там зі мною працювали психологи. Були спільні групи, а також індивідуальні. Після цього я думав, що вийду в соціум і все буде добре. Я був впевнений у собі, але так не вийшло. В мене почалися сімейні проблеми і я зірвався. Я розумів, що мені не потрібно пити. Але на підсвідомому рівні хотілося вжити алкоголь, щоб заспокоїти нерви. Тоді я випив 100 грам. А вже наступного дня вирішив, що буду знову лікуватися, - розповідає Андрій. 

Після зриву Андрій відправився на повторне лікування. У стаціонарі цього разу провів 6 місяців. Із чоловіком працювали психологи. Лікували різними методами, у тому числі так званою “трудотерапією”. Чоловік розповідає, що заняття були у першій і другій половині дня. 

Кілька місяців тому Андрій вийшов зі стін центру іншим. Він змінив коло свого спілкування та вид діяльності. На його думку, старі друзі не сприяли б його одужанню, а навпаки - пропонували б випити знову й знову.

“Виманював гроші в рідних на алкоголь”

Історія Романа дещо відрізняється від попередньої. Він проходив лікування в тому самому закладі, що й Андрій. Після першої реабілітації чоловік теж пережив зрив. Та коли повернувся до лікувального закладу знову, його життя змінилося назавжди.

Роман почав пити у підлітковому віці. “Десь з 15 років”, - згадує він. Спершу вживав слабоалкогольні напої та енергетики. Пізніше перейшов на міцне пиво. А потім скуштував горілку та коньяк. Вже після цього, каже Роман, йому було байдуже, що саме пити. Головне - хоча б щось вжити. Так продовжувалося протягом 10 років. У такий спосіб Роман намагався заглушити душевний біль. Каже, випивав - і було легше. 

• До якогось часу я вживав лише на корпоративах, на зустрічах чи на свята. Згодом випивав на самоті. У якийсь час я почав розуміти, що воно переростає в залежність. Я не міг контролювати себе. З самого ранку вставав і йшов в магазин, бо не міг справитися з тяготінням. Мені було фізично і психологічно погано. Хотілося виправити цей стан. Страждали мої близькі. Були конфлікти і сварки. Я маніпулював ними: виманював гроші на алкоголь будь-якими способами. Мені легше було збрехати вдома, ніж йти працювати, - розповідає Роман.

Рідні Романа наполягли на його лікуванні. Він зізнається: зрозумів, що потребує допомоги під час спілкування зі спеціалістами. Після допомоги фахівців Роман був впевнений - пити більше не буде. Він розповідає, що добре засвоїв всі практики, яких навчився у медзакладі. Отож поїхав додому з надією розпочати нове життя. Та вже за кілька місяців чоловік взявся за чарку знову. Після цього йому довелося повернутися в реабілітаційний центр. Тоді він і не здогадувався, що в майбутньому знайде в цьому місці для себе роботу.

• Після зриву я повернувся до центру. Там займався волонтерством і допомагав іншим людям позбавитися залежності. Згодом я залишився в закладі й почав там працювати. Я допомагаю іншим своїм досвідом і знаннями, - каже Роман.

Чоловік розповідає, що сьогодні його життя вже не таке, як було колись. Адже тепер його дні “тверезі”. Він налагодив стосунки з близькими, хоч каже, що це було непросто. 

“Найчастіше залежними стають люди, які живуть в комфорті”

Анонімність та безкоштовні консультації - саме це пропонують більшість закладів у Хмельницькому, які націлені вилікувати людей із залежністю. Плакатів із подібними написами в місті є чимало. Обіцяють вилікувати як залежного, так і його близьких, для яких алкоголь є причиною багатьох бід.

Сьогодні методів лікування алкоголізму є чимало. До них відносять кодування і гіпноз, підшивку або введення препаратів-блокаторів і психосоціальну реабілітацію. Саме ці методи вважаються одними із найдієвіших. Яким чином лікуватися - справа кожного. Та чи допоможуть вони - питання інше. Фахівці кажуть, що при виборі будь-якого із способів лікування важливу роль займає мотивація залежного. 

Історії хмельничан, які побороли свою залежність, стосуються психосоціальної реабілітації. Обидвоє чоловіків проходили курс лікування в Міжнародній антинаркотичній асоціації “Хмельницький центр здорової молоді”. 

За словами директора центру Максима Павлова, із алкогольною залежністю до закладу найчастіше потрапляють люди різного віку: від 18 до 70. Найчастіше пацієнтами є саме чоловіки. Із проханням допомогти найчастіше звертаються родичі алкозалежного. Хоч і часто, каже Максим Павлов, у сім’ях таку проблему приховують. Побоюються, аби про це не дізналися сторонні люди.

• Часто люди приховують цю проблему. Родичі не хочуть це афішувати і думають, що все самотужки вирішиться. А є й такі, що зважуються на лікування алкозалежного. У середньому до нас в місяць надходить 50 дзвінків на телефон довіри, - каже Максим Павлов. 

Психосоціальна реабілітація передбачає різні етапи лікування. Серед них - відновлення усіх сфер життєдіяльності, надання адаптації у суспільстві, використання дієвих методів групової чи індивідуальної терапії. 

Алкозалежних в центрі лікують стаціонарно. Курс триває від 1 до 6 місяців. Після реабілітації розпочинається ще один період лікування - ресоціалізація, тобто вихід в соціум. Максим Павлов розповідає, що на цьому етапі важливо дотримуватися певних рекомендацій. Все це, аби уникнути повернення до чарки. 

Директор закладу розповідає, що лікування алкоголізму є важчим за будь-яку іншу залежність. За його словами, пити починають люди, які живуть в комфорті й бояться брати відповідальність за своє життя. 

• Найчастіше залежними стають люди, які живуть в комфорті. Це не тільки про матеріальні блага. Наприклад, дорослий син, який живе з батьками, які його повністю забезпечують. Алкогольна залежність виникає тоді, коли людина перекладає відповідальність за своє життя на когось іншого. Буває, що спиваються і заможні, і бідні люди. Різниця тільки в тому, що один п’є дороговартісний віскі, а другий - інші напої. Та залежність однакова в обидвох, - каже Максим Павлов.

Чоловік радить не приховувати проблему, якщо хтось у сім’ї є залежним. Мовляв, її затягування негативно відобразиться на усій родині. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.