Рідні безвісти зниклих і полонених хочуть створити в Хмельницькому «Алею надії»: деталі

Алея надії у Новій Ушиці

• Хмельничани хочуть, аби в місті була алея з фото й іменами тих, хто зник безвісти чи перебуває в полоні.

• Що про це кажуть в міській раді?

• Розповідаємо про все детальніше.

На пішохідній зоні Проскурівської, в центрі Хмельницького, розташована Алея Героїв. Це куби з портретами та короткою інформацією про хмельничан, які загинули через російську агресію, починаючи з 2014 року.  До світлин захисників приходять рідні та знайомі. Часто залишають біля портретів квіти, свічки абощо. 

«Сподіваємося, нас підтримають» 

Подібну локацію облаштувати в місті пропонують родичі зниклих безвісти та полонених військових – «Алею надії». Про це журналістці vsim.ua розповіла Тетяна Залізко – учасниця щотижневої акції на підтримку полонених і безвісти зниклих. 

Пані Тетяна говорить: така алея – необхідність. Адже щотижневих акцій недостатньо, аби про тих, хто досі в полоні чи є зниклим, не забували. «Алею надії» хочуть облаштувати в людному місці. Передбачається, що це мають бути портрети та короткий опис про людину. 

Наразі рідні розпочали збирати дані та підписи тих, хто підтримує цю ініціативу. Тоді будуть звертатися до міського голови, – каже Тетяна. Загалом рідні сподіваються, що ідею підтримають. Адже щоденно на обмін та повернення додому своїх рідних чекає чимала кількість людей. Тож мета подібних ініціатив – аби про таких військових не забували. 

- Мій колишній чоловік, Сергій Залізко, зник безвісти у травні 2024-го, на Донеччині. Щотижня я та інші рідні військових, чия доля не відома, виходимо на акції до Дитячого світу. Проте в суспільстві й досі залишається чимало несвідомих людей, які не розуміють важливості таких заходів. Тому ми хочемо створити в місті «Алею надії». Таку ж ініціативу нещодавно запропонували в Кам’янці-Подільському. Ми дуже сподіваємося, що наш міський голова, Олександр Симчишин, нас підтримає, – говорить Тетяна Залізко.  

Що про ініціативу кажуть в міській раді

Щоб дізнатися, що про ідею думають в міській раді, журналістка vsim.ua звернулася до директора департаменту інфраструктури Василя Новачка. Він відповів наступне:

- Таких звернень до нас іще не надходило. Щойно вони з’являться, будемо комунікувати з людьми, обговорювати і приймати рішення. У нас є профільна установа, яка займається такими питаннями. Це Ветеранський простір. Загалом ми підтримуємо такі ініціативи, тож будемо обов’язково це обговорювати, – каже Василь Новачок. 

Досвід інших міст, селищ, сіл

«Алеї надії» вже є в інших українських містах, селищах, селах. Зокрема – й на Хмельниччині. А саме – в Новій Ушиці, що на Кам’янеччині. Алею відкрили там в травні, цього року. Вона знаходиться біля Новоушицького будинку дитячої творчості.

- Алея стала символом надії на те, що наші захисники, які перебувають у полоні, військові, яких оголошено зниклими безвісти, повернуться до рідного дому, до своїх сімей, до всіх, хто їх чекає. Новоушиччина чекає на повернення своїх Героїв. На світлинах, розміщених на алеї, зображено жителів нашої громади, які безстрашно стали на захист рідної землі та зникли безвісти під час боротьби. Їхня відданість та мужність залишаються у наших серцях, попри те, що ми не знаємо їхньої долі, – повідомляють в Новоушицькій територіальній громаді. 

«Алея надії» є і в сусідньому Тернополі – в центрі міста, біля драматичного театру. Там облаштовані портрети безвісти зниклих захисників. Станом на березень, цього року, алея вміщувала 70 світлин, – повідомляє Суспільне. Як розповіли в Тернопільській міській раді, деякі родини відмовилися розміщувати там фото свого близького, який є зниклим. 

Така ж алея є й на Буковині – у селі Стрілецький Кут. Серед інших світлин, там було фото 24-річного Артура Радомського. Він перебував у полоні з вересня 2024-го. Отримав поранення, а після перебування у ворожому госпіталі опинився в СІЗО. Родичі дізналися про його долю лише після публікації відео з ним у російських телеграм-каналах.

На початку травня цього року Артура обміняли. Він особисто зняв своє фото з Алеї зниклих безвісти в рідному селі. 

- Ти бачиш себе на цьому портреті на Алеї зниклих безвісти. Відчуття не можна передати. Буває, що мені ще сниться полон, відчуття, що повернуть назад, але я розумію, що я вдома, — розповідав Артур журналістам.

Читайте також: Вважався безвісти зниклим: на Хмельниччину з полону повернувся Сергій Музичук

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.