Руслан Сідлецький: у мене спорт вже в крові

> - В шкільні роки серед однолітків я майже не виділявся, лише був дуже худим. Завдяки цьому я, напевно, і пішов у спорт. В шостому класі почав займатися в єдиній на той час  секції самбо, що в спортивному товаристві «Колос» в Ружичній, а ще – ходив на дзюдо. Десять років занять не пройшли даремно, я був неодноразовим призером України, їздив на всі союзні та республіканські змагання. Але одного разу трапилася серйозна травма на руці, був розрив зв’язок, вивих, перелом, зміщення. Після цього проходив курс реабілітації і, по-спортивному, руку потрібно було закачати. В спортзал з важкої атлетики я пішов вже після служби в армії. Тренував мене заслужений тренер Радянського Союзу Михайло Мацьоха. Спочатку займався виключно для себе, потім подумав, а чому б не спробувати виступити на змаганнях, тим паче, в мене такий характер – люблю суперництво.

Пам’ятаєте перші змагання?

- Це було у Львові. Там і виступав, за Львівську область, адже в бодібілдингу є чотири версії, одна з яких IFBB, в нашому місті її представництва немає. З першого разу я став чемпіоном області, шкода, що не своєї. Цей чемпіонат виграти було дуже престижно. Як амбіційна людина вирішив одразу серйозно «стартанути» й поїхати на першість України у Київ. На чемпіонаті була сильна категорія, і я зайняв там четверте місце. Тоді я дуже засмутився. Але до наступного сезону серйозно підготувався. Загалом, якщо ти виступаєш по одній версії, то по інших ти вже не можеш виступати, я вважаю це неправильним. Тому я виступаю по всіх версіях, і доволі успішно. Став триразовим переможцем кубка України, дворазовим переможцем Чемпіонату України по різних версіях. За два з половиною роки взяв участь в 20-ти різних змаганнях. З впевненістю можу сказати, що це вже своєрідний рекорд.

В цьому році я їздив на Чемпіонат Європи, який відбувся в Києві, і був тим єдиним представником Хмельницької області. Я став зі всіх вправ абсолютним чемпіоном. Тепер  готуюся до Чемпіонату Світу.

В місті часто впізнають?

- Так. Я вже звик. Окрім спортивних залів, в маршрутках та на вулиці підходять й кажуть,  що бачили мене по телевізору. Фотографуються, спілкуються, і це нормально.

Ви відома людина в спорті. Чи запрошують у різноманітні шоу?

- Авжеж, такі пропозиції надходять часто. Остання була з телевізійного проекту «Зважені та щасливі». Але я поки що відмовляюся. У мене в цьому році чотири Чемпіонати Світу, на які я збираюся поїхати. Є графік підготовки до них, він не дозволяє відірватися й три місяці бути присутнім на проекті. А ще мене запрошували на програму «Давай одружимося». Але найкумедніше те, що я одружений. Отаке може трапитися (сміється – прим. авт.).

Як дружина ставиться до Ваших спортивних захоплень?

- До самого спорту – дуже добре, їй подобається. Спочатку, як і у всіх, були якісь невеличкі непорозуміння. Але я намагався робити все так, аби мої заняття й витрати на нього особливо не впливали на сімейний бюджет. Дружина моя займається йогою, в тренажерки не ходить, більше медитує. Фігура в неї від природи гарна.

Якщо не секрет, скільки коштів в місяць Ви витрачаєте, аби підтримувати себе у гарній формі?

- Буває по-різному, від шести до п’ятнадцяти тисяч гривень. Харчування в мене особливе, необхідно їсти часто, кожні дві-дві з половиною години максимум, а це близько восьми разів на день. При кожному прийомі їжі має бути присутнім білок – риба, м’ясо, сир, яйця. Ми живемо на Гречанах у приватному будинку, там своє маленьке господарство. Моя мама вирощує кози та кури. Курячі яйця вдома я не п’ю, адже вдень випиваю близько 40 штук білків. Якщо я почну ще й вдома це робити, то окрім мене їх ніхто бачити не буде (сміється – прим. авт.). Я на базарі купую яйця для себе в одному місці вже багато років, вони знають, що я їх вживаю сирими, тому продають свіжі. Те ж саме стосується і сиру, адже кози – не корови, багато молока не дають, мені перепадає лише по святах.

Витрати чималі, де Ви працюєте?

- Я маю громадські посади і працюю на фірмі «Автолідер». Вже десятий рік я там начальник служби охорони. Наш штат складається з людей, які також дуже люблять спорт, ведуть здоровий спосіб життя. Але всі розуміють, що не спортом єдиним ми живемо, викручуємося, як можемо. Для проведення змагань завжди шукаємо партнерів. Нам допомагає мій керівник – Роман Гайдук. Він також активно спортом займається й підтримує нашу федерацію.

А з чого починається Ваш день?

- В мене вже за стільки років склався спортивний розпорядок. Понад 15 років я купаюся в ополонці, моржую в будь-яку пору року. Якщо ж не виходить по часу, то йду до криниці й виливаю пару відер холодної води собі на голову. Снідаю та обов’язково беру із собою їжу на весь день, адже не завжди можна вгадати, де опинишся. В моїй спортивній сумці завжди лежать пару банок сиру, рис. Рис вариться просто на воді, без солі, масла і навіть без олії. Запарюється, доводиться до кипіння, піна, звісно, збирається. І як тільки закипає, виключаю й замотую в теплі речі. Через 15 хвилин він набухає. От така їжа на цілий день. Я засипаю десь півтора кілограма рису, а виходить піввідра (сміється – прим. авт.).

Чи часто трапляються «розвантажувальні дні»?

- Я собі дозволяю все, але якщо у мене є інтервал між змаганнями. Але на третій день мені вже цього не хочеться. Тягне до звичайного сиру, мені організм сам підказує, що їсти. Я їм і тренуюся інтуїтивно. Кожне тренування не схоже на інше. Організм не звикає і у нього відбувається постійний стрес, а ти – прогресуєш.

Який Ви в звичайному житті?

- Веселий. Люблю відпочивати не так, як більшість. По розважальних закладах намагаюся не ходити, я домашній. Чесно кажучи, іноді йде таке перенавантаження, що хочеться просто піти туди, де нікого немає. Не так часто це вдається робити. А взагалі, влітку я люблю засмагати, але не на пляжі, а, наприклад, на даху свого будинку. Можу туди просто залізти, включити улюблену музику і там цілий день пробути. Раніше полюбляв волейбол, плавання, біг. До речі, плавати навчився в три роки, я перепливав нашу річку по чотири рази туди й назад.

Ви народилися 12 квітня, на День космонавтики. Чи хотіли стати космонавтом?

- Як і більшість дітей тих часів, трохи мріяв. Мене моя мама навіть хотіла Юрою назвати, на честь Гагаріна. Але мені й досі невідомо, з яких причин я став Русланом. Але я таки на деякий час пов’язав своє життя з космосом (сміється – прим. авт.). Справа в тому, що в армії я служив ще при Союзі в частині космічного зв’язку в місті Сімферополь. Служба проходила непогано. Єдине, що мені не подобалося – так це те, що всім на день народження та на День космонавтики давали вихідні, а я через такий поєднаний день «пролітав».

Ви є засновником всеукраїнської федерації силових видів спорту в місті Хмельницькому. Які змагання вже проводили?

- Через два тижні після відкриття ми провели чемпіонат України з пауерліфтингу. Він пройшов з великим успіхом. За кількістю областей, які брали участь, чемпіонат був рекордним. В цьому році вже відбувся кубок України. За ці півроку проведено більше змагань, ніж іншими федераціями за 20 років. На кожні змагання замовлялися різні медалі, не схожі за формою. В травні у нашому місті планується проведення відкритого кубку України з бодібілдингу і фітнес-бікіні федерації NABBA.

За попередніми заявками має зібратися велика кількість людей. Є в нас така категорія жінок як фітнес-бікіні, вона зараз набуває все більше популярності. Ми думаємо тут визначити абсолютну переможницю. Це будуть кращі дівчата зі всієї України. Більш детально розповім ближче до проведення. Але сюрпризів чимало.

Чи можна сказати, що пауерліфтинг стає народним видом спорту?  

- Безумовно. Цікаво те, що добробут в останні роки в людей падає, а бажаючих приходити більше. Особливо приємно, що ті види спорту, які раніше вважалися виключно чоловічими, все більше стають жіночими. В бодібілдингу є половина жіночих номінацій.  Для жінок бодібілдінг – чудовий спосіб покращити свою фігуру та схуднути. Звісно, якщо тренуватися під керівництвом хорошого тренера. Я вам скажу чесно, їх не так вже й багато. Тут дійсно потрібні неабиякі навики, людина має мати практичні знання, теорія мало чим допоможе. Тренер повинен одним поглядом бачити, яка в людини структура тіла, який тип травлення, широкі чи вузькі кістки. За цими даними можна скласти індивідуальну програму тренувань. І вже через півроку-рік, коли бачать людину ті, хто давно не бачив, просто дивуються результатам.

ДОСЬЄ

Народився 12 квітня 1969 року

Одружений, є донька

Улюблена музика: рок, поп

Девіз: «Ніколи не зупиняйся, завжди рухайся вперед!»

 

 

 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.