Сповідь мами військового: як Антоніна з Хмельниччини бореться за життя паралізованого сина

Анастасія БЕВЗ

Троє синів Антоніни з Хмельниччини захищали країну на фронті.
Молодший загинув, а старшого внаслідок поранення паралізувало.
Другий рік мати бореться за життя 34-річного В’ячеслава.
Розповідаємо історію воїна та що може поставити його на ноги.

В’ячеслав Борита – військовий з Городка. На війні захисник отримав мінно-вибухову травму. Через важке поранення тіло 34-річного В’ячеслава паралізувало. Сім’я робить все необхідне, аби знову поставити його на ноги. Розповідаємо історію воїна та як можна допомогти.

Троє синів воювали

Сім’я Борита родом із Городка. Виховали трьох синів – усі воювали. Антоніна втратила на війні наймолодшого, а тепер бореться за те, аби підняти на ноги старшого В’ячеслава.

Хлопець закінчив місцеву школу, а паралельно відвідував музичну, клас акордеону. Жінка розповідає: батько хлопців теж свого часу був музикантом.

Після школи Славко вступив у Хмельницьке музичне училище, а по закінченню пішов працювати музичним керівником до садочка. З того часу змінив чимало робіт, востаннє працював слюсарем у газконторі.

Розпочалась повномасштабна війна. На той момент середній син повернувся з-за кордону, аби йти воювати. Мобілізували і В’ячеслава. Хоча, за словами матері, старший син був обмежено придатним за станом здоров’я.

Після проходження ВЛК хлопця відправили на навчання, а згодом забрали на службу. В’ячеслав приєднався до війська в 2023-му. Проходив навчання у Великобританії. А згодом опинився на Запорізькому напрямку.

Розірвалась міна і військового паралізувало

Антоніна пригадує перше бойове завдання сина. Тоді він отримав перше своє поранення в руку.

– Син хотів забрати загиблого побратима, з яким вони здружились на війні. Командир сказав не йти, бо це небезпечно, але В’ячеслав не послухав. Одна куля пройшла на виліт, інша – застрягла в руці, – розповідає матір.

Далі було лікування, після якого захисник повернувся на службу. А потім продовжив виконувати бойові завдання на Запоріжжі. Під час одного зі штурмів поблизу Малої Токмачки військовий отримав своє найважче поранення, яке розділило його життя на «до» і «після».

– Біля нього розірвалась міна. Осколки потрапили йому в хребець. Він раптово перестав відчувати тіло. Почав кликати хлопців на допомогу…його почули. Славка одразу паралізувало від грудної клітки і до ніг, – каже мама.

Поранення В’ячеслав Борита отримав у жовтні 2023-го. З того часу він бореться за життя.

«Ми заново вчимося ходити»

Третій рік 34-річний військовий проходить лікування. Були операції та різноманітні клініки, де захисників зі спінальними пораненнями стараються поставити на ноги.

Антоніна пригадує той день, коли дізналась про синове поранення. Він на той момент був у Запоріжжі.

–З В’ячеславом на той момент був брат. Він не хотів мені казати, що трапилось. Але я відчувала цілий день неспокій – не знаходила собі місця. Молилася. А ввечері отримала дзвінок від лікаря, який розповів, що син важко поранений і переніс операцію.

З того часу була операцію у Дніпрі, лікування у Києві та на Рівному. Весь догляд за сином взяла мама – піднімала, вкладала спати та годувала. Не обійшлось без ускладнень – з’явилось чимало супутніх хвороб.

За словами Антоніни, вже другий рік син лікується у Києві, в приватному закладі. В’ячеслав не стає на ноги, а пересувається на візку. Зараз він відновився на 35%, навчився самостійно сидіти. А раніше був повністю лежачим. З військовим працюють реабілітологи.

– Від грудної клітки і донизу син так і залишився паралізованим. Спочатку лікарі навіть не давали шанси на життя. Півроку він пролежав. Але зараз з’явилась надія, що В’ячеслав таки зможе ходити, – каже Антоніна Борита.

Лікування військового оплачують волонтери. Але стати на ноги В’ячеславу може допомогти екзоскелет. Це роботизований пристрій, який розробляється індивідуально під параметри військового. Словом, він посилає в тіло спеціальні імпульси, які в подальшому зможуть відновити рухові функції. Скелет розробляють у США, а встановлюватимуть українські лікарі. Його вартість для родини непідйомна – понад 6,7 мільйона гривень.

Півроку сім’ї знадобилось, аби разом з небайдужими назбирати 1,5 мільйона. Та збір зупинився. Хмельничан та усіх небайдужих просять підтримки, аби поставити В’ячеслава на ноги і подарувати йому шанс на повноцінне життя.