Справа на 15 мільйонів: на Хмельниччині цивільна дружина загиблого десантника та його батько судяться за виплати

• У свідоцтві про народження дитини Героя стоїть чуже прізвище, через що державну компенсацію в повному обсязі забрав інший родич.
• Цивільна дружина бійця заявляє про несправедливість, тоді як інша сторона стверджує, що має власні вагомі причини діяти саме так.
• Чому мирні переговори зайшли у глухий кут і як унікальний генетичний тест має розсудити родину.

Конфлікт за виплати загиблого десантника на Хмельниччині: цивільна дружина звинувачує прийомного батька у таємному оформленні 15 мільйонів та купівлі майна, тоді як родина батька закидає жінці відмову від ДНК-тесту та обіцяє віддати квартиру онучці після суду. Обидві версії заплутаної сімейної драми – у нашому матеріалі.

Історія родини загиблого захисника та питання батьківства

«Вона просто його копія. Очі, губи. Навіть зуби, які в нього були – всі в неї», – так Юлія Чорнобай говорить про 5-річну донечку Розу, батько якої, Іван Беніцький загинув три роки тому на Донеччині. Тоді йому було 21...

Іван родом із села Вахнівці, Новоушицької громади. Із Юлією познайомився в Кам’янці-Подільському, де навчався, за кілька років до початку повномасштабної війни:

«Ми познайомились в спільній компанії, почали зустрічатися. Через рік з’явилася мала. Ми переїхали у Вахнівці, жили в його дідуся з бабусею. Ваня і його брат Стас – прийомні діти. Їх фактично виховували дідусь і бабуся, батька я навіть не бачила. Він взагалі не брав участі в їхньому вихованні. Їхня прийомна мама, Роза, померла в 2014 році і Ваня дочку назвав на її честь».

«Її автоматом записали на першого чоловіка…»

Із батьком, Володимиром Беніцьким, Юлія вперше знайомиться перед хрестинами Рози. Тоді вона подумала, що стосунки зі свекром склались хороші, адже він навідував їх, привозив подарунки онуці.  Після появи дитини пара жила то в селі, то в Кам’янці-Подільському, де Іван влаштувався на роботу. Та складнощі з документами виникли після народження Рози, яка юридично не була донькою Івана Беніцького:

«До нього я була одружена, мала старшого сина. Але на період народження малої я не була ще офіційно розлучена, – каже Юлія. – Через це її автоматом записали на першого чоловіка. Ми ж не думали, що так вийде, він мав написати відмову. Все затягнулося».

«Показує Ваню в чорному пакеті і просить підтвердити особу…»

В листопаді 2022 року Іван Беніцький добровільно підписав контракт із 80 окремою десантно-штурмовою бригадою. Брав участь в боях на Бахмутському напрямку. Востаннє Юлія бачилась із навесні 2023 року – приїхала до коханого в Дружківку 28 квітня та пробула з ним до 5 травня. 10 травня ввечері Іван написав, що їх відправляють на штурм і пообіцяв відписати наступного дня – коли повернеться. Та цього не сталося – військовий загинув:

«Через 6 годин телефонує мені по відеозв’язку його побратим, з яким я ніколи не спілкувалась. Показує Ваню в чорному пакеті і просить підтвердити особу. Щоб вже його забрали в морг і якомога швидше відправили додому ховати».

«Я не думала, що гроші можуть так змінити людей…»

На рік після втрати коханого Юлія Чорнобай взагалі випала із життя – пережила психічні розлади, лікування в стаціонарі. Через її стан, каже, забирали дитину. Впоратися із втратою тоді допоміг дідусь Івана, який виростив його із братом. Та поки найрідніші люди захисника оговтувались від горя, його прийомний батько Володимир зайнявся оформленням всіх виплат за загиблого військового. Зі своєю другою дружиною Валентиною, говорить Юлія Чорнобай, вони переконували її добровільно відмовитись від державної компенсації. Мовляв, потім грошима все одно допоможуть:

«Сказали написати розписку. Але я її не написала. Хоча чесно скажу, я вірила, що так і буде. Вони приїжджали в Кам’янець, гралися з малою, привозили продукти. Я не думала, що гроші можуть так змінити людей».

«Купилося дві квартири в Хмельницькому і машина за 40 тисяч доларів…»

Потім від дідуся Юля дізнається: виявляється, батько Івана, Володимир Беніцький, вже отримав державну компенсацію, 15 мільйонів, і витратив її на власний розсуд:

«Купилося дві квартири в Хмельницькому і машина за 40 тисяч доларів. В одній квартирі живуть дочка і зять Валентини, другої дружини Володимира. Іншу здають в оренду».

В цьому році за Івана Беніцького відправляли панахиду в його рідному селі. Батько був на ній присутній, говорить Юлія, проте не підходив ні до онуки, ні до другого сина, ні до дідуся. До Володимира вирішили підійти самі і запитати про витрати прямо, мовляв, про покупку житла знають. Чоловік запевнив – одну з квартир купили онучці Розі:

«Дідусь питає: «А чого в Юлі немає документів на те, що квартира Розина?», – переповідає жінка. – Він відповідає: «В Юлі не буде документів, квартира буде на мені». Дідусь сказав, що будуть подавати до суду. Він психанув, сів в машину, поїхав».

«Оглядайся по сторонах, ти вдавишся грошима…»

Після цього випадку, додає, її заблокувала вся родина Івана по татовій лінії, а на телефон стали надходити повідомлення з образами та погрози, як вона думає – від Валентини. Більше того, додає жінка, Валентина говорила їй, що Роза не є дочкою Івана Беніцького:

«Я піду здавати тест ДНК, я не боюсь нічого, тому що це його дитина. Я хочу, щоб вона була записана, як Беніцька, мала право на всі виплати, на пільги, на спадщину. За законом вона має право на виплати, незалежно від того, чи були батьки в шлюбі. Ми будемо подавати до суду, нехай нам відшкодують всі кошти, які витратили. Я радилась із військовим адвокатом, мені сказали, що я маю право на ці гроші. На все їхнє майно, куплене з 2023 року, буде накладено арешт. Я казала це Валентині, вона мене скрізь заблокувала. А тепер з невідомого номера пишуть погрози: «Оглядайся по сторонах, ти вдавишся грошима».

«Ніхто не знав, що є тато, бо Ваня ніколи за нього не казав…»

Юлія Чорнобай хоче надати цій історії розголосу, на її стороні дідусь та бабуся, брат Івана та його односельчани. Старший брат, Станіслав Беніцький – нині ветеран російсько-української війни. В коментарі журналістці Всім.юа він сказав: їхній прийомний батько, Володимир не має жодних прав на гроші, які отримав після загибелі Івана: «Мама наша померла в 2014 році, а батько просто відмовився від нас. Нас ростили дідусь і бабуся по маминій лінії».

Про виплати знає і 80-та бригада, де служив Іван Беніцький – командування теж готове підтримати молоду жінку, яка ростить дитину загиблого Героя:

«Бригада в шоці, що є тато. Ніхто не знав, що є тато, бо Ваня за нього ніколи не казав. Коли ще Ваня був живий, він вписав два номери, на які треба телефонувати, якщо з ним щось станеться. Там був мій номер і номер дідуся».

Позиція батька Івана Беніцького

«Дитинка має взяти те, що їй належить…»

Ми спробували поспілкуватися із батьком Івана, Володимиром Беніцьким та почути його позицію. Телефонували та залишали повідомлення у месенджері. За 5 годин із його номера зателефонувала його дружина Валентина, яка погодилась прокоментувати ситуацію. Жінка підтвердила: дійсно заблокувала Юлію в соцмережах, бо її образив пост, який та опублікувала на Фейсбук-сторінці Новоушицької громади. Та звинувачення в погрозах – відкидає:

«Я вам клянуся своїми дітьми, що з нашої сторони і мови такої не було. Тим більше, ми знаємо, що дитинка має взяти те, що їй належить».

«Ми казали: «Запиши Ваню батьком…»

Також Валентина запевнила, що їхня родина не хотіла конфлікту із Юлією, точно знають, що дівчинка – дитина Івана. І зацікавлені в тому, щоб Роза отримала батькове прізвище, всі пільги, які належать їй за законом та виплати від держави:

«Вона цю дівчинку записала чомусь при народженні на свого першого чоловіка. Ми їздили, просили, казали: «Запиши Ваню батьком». Вона чомусь не захотіла. Ми так і не зрозуміли, яка була причина».

Коли Іван Беніцький загинув, його батько звертався до військкомату із заявою про виплату 15 мільйонів. Валентина додає: про неповнолітню дочку тоді повідомили усно – на що їм сказали надати документи, які б підтверджували батьківство загиблого воїна.

«Я просила: «Юля, роби тест ДНК, щоб була половинка дитині, так як має бути по закону». Вона мені сказала: «Ні, я не буду робити». Їй там сказали, що гроші заберуть і вона їх отримає, коли донька буде велика».

«Вона лишала двох діток на бабусю-інваліда…»

Зі слів Валентини, матір Рози так і не зробила тест ДНК. Хоча держава не підганяла їх зі збором документів, Володимир Беніцький отримав частину виплат одноосібно. Та купив за них дві квартири, які оформив на себе. В одній із них дійсно проживає її донька із зятем. Та жінка запевняє: як тільки буде підтвердження батьківства Івана – одна з квартир дістанеться Розі. Отримані гроші Юлії особисто не віддали, бо сумніваються в її порядності:

«Ми неодноразово їздили в Кам’янець провідувати дитину – її не було вдома. Вона лишала двох діток на бабусю-інваліда і їздила до побратимів, як вона мені казала, влаштовувати своє особисте життя. І на обліку в соціальних служб вона теж перебуває. Ми так, знаєте, засумнівалися. Там, думали, підросте дівчинка, ми заберемо її до себе, побудемо трошки з нею, допоможемо, підкажемо. А далі нехай залишається в тій квартирі і живе щасливо. Тому що тато для неї все, що зміг, зробив».

Про купівлю автомобіля за 40 тисяч доларів державної компенсації – неправда, підсумовує Валентина. Її зять дійсно придбав нову автівку, але за власні кошти.

Що каже закон

Історії народження дітей, не вписаних в документи батька за його життя, не є поодинокими. Такі справи вкрай складні, але не безнадійні, коментує кандидатка юридичних наук, адвокатка Анна Даніель:  «Українське законодавство та судова практика мають чіткі інструменти захисту прав таких дітей, навіть якщо з моменту трагедії минуло кілька років».

Згідно статті 128 Сімейного кодексу України батьківство можна визнати за рішенням суду.  Частиною 2 статті 128 передбачено, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Статтею 131 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана матірʼю дитини.

Саме в конкретному випадку підтвердження батьківства Івана Беніцького генетична експертиза може бути проведена через близьких родичів, говорить адвокатка:

«Наявність рідного брата загиблого (Станіслава) – це ключовий фактор. Навіть попри те, що обох братів у дитинстві усиновили, їхній спільний генетичний код (генетичний профіль) не змінився. Експертиза може встановити ступінь спорідненості між дитиною та її біологічним дядьком (братом батька). Суд за клопотанням позивача має право призначити таку експертизу, хоча для цього потрібна згода самого Станіслава».

Окрім генетичної експертизи, суд може врахувати інші докази, які мають підтвердити батьківство:

·   Письмові докази та цифрові сліди: Скріншоти переписок у месенджерах, де чоловік обговорює вагітність, обирає ім'я дитині, визнає себе батьком, фінансово допомагає.

·   Візуальні докази: Спільні фотографії під час вагітності, виписки з пологового будинку, спільні фото з дитиною (якщо вони встигли поїхати разом).

·   Показання свідків: Родичі, сусіди, друзі, побратими з військової частини, які можуть підтвердити під протокол, що за життя Іван визнавав дитину своєю та чекав на її народження (або виховував її).

З моменту отримання рішення суду про встановлення батьківства, додає адвокатка, дитина стає безумовним членом сім'ї загиблого військовослужбовця в розумінні Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Якщо суд визнає батьківство, мати дитини в її інтересах подає заяву з метою перерозподілу часток виплати.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.