Стадо оленів, зіньківська ковбаса, і пекельний перевал. Рецепт цікавих вихідних від хмельничанина Олександра

• Хмельничанин Олександр щотижня збирає однодумців і вирушає в подорож вихідного дня.
• Все, що для цього потрібно - велосипед та необхідне обладнання.
• Якими можуть бути вихідні, якщо крутити педалі й не боятися оленів?
• Читайте про це в матеріалі. 

Як правило, кінця робочого тижня більшість чекає з нетерпінням. Хтось - аби вдосталь виспатися, провести час з рідними або друзями чи насолодитися безтурботністю. Все це не про хмельничанина Олександра Галкіна. Цей чоловік чекає на завершення тижня, щоб зануритися в незабутні години вихідного дня. Їх він проводить не сидячи в соцмережах і навіть не за переглядом відео в YouTube. 54-річний Олександр відправляється в мініподорож разом зі своїми однодумцями. Робить це щотижня, гуртуючи хмельничан єдиною ідеєю - насолодитися проведеним часом за крутінням педаль. 

За тиждень проїхав усю Україну

Олександр Галкін займається велоспортом вже 20 років. Розповідає, що вів активний спосіб життя завжди. Протягом років він захоплювався різними видами спорту й врешті настав момент, коли закохався у велосипед. Спершу долав невеликі дистанції: від 5 до 10 кілометрів. Згадує, як крутив педалями навколо свого мікрорайону, їздив до рідного села чи просто кружляв полями. З часом цього стало замало й чоловік вирішив відправлятися у більш віддалені мандрівки. 

• Почав ставити перед собою цілі - їздити кудись далі. Наприклад, в Меджибіж.  І так потихеньку став долати різні відстані. Став брати участь у веломарафонах на витривалість. Рекордна відстань - це 803 кілометри я проїхав за 63 години. Тому відстані 200, 300, 400 кілометрів - це буденні дистанції, - каже Олександр Галкін.

Захопившись цією справою, залізний кінь став ледь не найкращим другом для Олександра. На ньому став здійснювати подорожі за кордон. Бував у Грузії, Болгарії та інших країнах. Звісно, їздив туди зі своїми товаришами й знайомими. Попри те, що подорожі за межами країни йому припали до душі, він все ж частіше катається Україною. Розповідає: бував ледь не в кожному куточку. Останньою подібною поїздкою була минулорічна. Олександр каже, що тоді став учасником гонки TransUkraine. Мовляв, за тиждень проїхав всю Україну й педалями накрутив майже 1 600 кілометрів. 

Їздять навіть у мороз

А от подорожі рідною Хмельниччиною - для Олександра, як специфічна розвага, порція натхнення та насолоди. Чоловік щотижня збирає компанію, з якою і вирушає в мінімандрівку. Каже, що серед місцевих любителів прокататися є близько 50-60 осіб. Серед них чоловіки, жінки і навіть цілі сім’ї.

• У нас є свій клуб і ми їдемо на такі дистанції - наприклад, до 100 кілометрів. Це так звані поїздки вихідного дня. Ми обираємо собі шлях в межах області. Скажімо, відправляємося в Зіньків, Антоніни, Старокостянтинів, Красилів чи Меджибіж. Обираємо один день - суботу чи неділю. Визначаємося з часом і їдемо. У такому форматі ми їдемо не по трасі, а другорядними дорогами - через ліс чи поле. Дорогою насолоджуємося краєвидами чи робимо для себе фото на пам’ять, - розповідає веломандрівник. 

Останньою поїздкою хмельничанина та його велокоманди була подорож до Меджибожа минулої неділі. Колектив мандрівників складався з дев’яти осіб. Олександр каже, що домовилися про старт всього за кілька днів. При цьому низька температура нікого не лякала. А сам веломандрівник говорить, що вони практикують виїзди і в морозну погоду. “Каталися за температури -10 чи -15”, - каже чоловік. Додає, що головне обрати правильний одяг і взуття. І тоді, крутячи педалі, холод зовсім не відчувається. 

“Пекельний перевал” і стадо оленів

Отож, минулої неділі Олександр і команда проїхали близько 90 кілометрів. Їхали до Меджибожа через Голосків і Масівці. Минали мальовничі вигляди на Південний Буг і звісно не обійшлося без зупинок на смачний перекус або селфі. До речі, за роки катання Хмельниччиною Олександр познайомився із багатьма гостинними мешканцями області. Наприклад, пенсіонером із Зінькова. Каже - за будь-якої мандрівки дідусь радо приймає велосипедистів й годує їх смаколиками домашнього виробництва. Звісно, без справжньої зіньківської ковбаси тут нікуди. 

• За роки так склалося. що в нас є класні точки, куди ми навідуємося у поїздках. Одна з низ у Зінькові. Там нас зустрічає дєдуля наш. В нього на подвір’ї облаштований стіл і там він частує усіх. Пригощає зіньківською ковбасою, салом і домашнім хлібом. Також у Війтівцях є хороше кафе, де ми зупиняємося завжди. Так було і під час останньої поїздки в Меджибожі. Там робили зупинку в одному із закладів, де куштували десерти, - каже Олександр Галкін. 

Окрім приємних вражень від природи, Олександр з товаришами отримав інші. Мова йде про дороги, якими вони їхали. Одна з таких вже встигла отримати свою назву серед велосипедистів - “сєвєрний кошмар”. Йдеться про ділянку дороги між Голосковим і Масівцям. Веломандрівник розповідає: це є другорядна дорога, а не траса. Проїхати нею на велосипеді ще те завдання. “Там дуже важко пересуватися”, - додав він. Минаючи її під час останньої подорожі, один із велосипедистів проколов колесо. 

Розповідаючи все це журналістці vsim.ua, Олександр Галкін сказав, що ті, хто крутить педалі, ведуть власний “реєстр” доріг на Хмельниччині, які є важкими для пересування. 

• Дуже важкою є дорога на Бакоту через Дунаївці й Голозубинці. Тією стороною велосипедисти намагаються не їхати. Іще один такий відрізок є дорогою від Старокостянтинова до Старої Синяви. А також - дорога між селами Масівці та Богданівці. Цю частину називають “пекельним перевалом”. Жесть, а не дорога - від села Шпичинці до Летичева, - додає чоловік.

Подорож на велосипеді - це захоплююче, однак місцями страшнувато. Моторошно може стати якщо, скажімо, випадково натрапити на стадо оленів. Таке вже ставалося із хмельницькими веломандрівниками. Олександр розповідає, тоді рогаті були від них близько за 5 метрів. Усього тоді нарахували 13 тварин. Всі вони вийшли з лісу неочікувано. Тож своєю появою наполохали велосипедистів. А вони, своєю чергою, налякали оленів. 

Долучитися до таких подорожей вихідного дня можуть всі бажаючі. Про щотижневі поїздки Олександр анонсує в спільноті у Facebook VeloClub Podillya, яку й очолює. Приєднавшись, є всі можливості стати справжнім “лосем”, - так велосипедисти називають тих, хто долає великі дистанції. 

 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.