"Це - карусель, яка не зупиняється", - Володимир Баранов про будні лікаря швидкої

Досьє

• Баранов Володимир Кирилович
• Дата народження: 22.12.1953 рік
• Улюблені автори: Антон Чехов, Михайло Булгаков, Марія Ремарк, Лев Толстой, Олександр Купрін
• Улюблена музика: класична
• Кредо: «Життя потрібно прожити так, щоб не було нестерпно боляче за безцільно прожиті роки...» Микола Островский
• Сімейний стан: одружений, двоє синів і одна дочка

“У роботу втягнувся”

Бажання стати лікарем у Володимира Кириловича з’явилося ще у старших класах. Він закінчив Чернівецький медичний інститут і відразу після розподілу потрапив у “швидку” в рідному Хмельницькому. 37 років Володимир Баранов віддав цій професії. Були можливості покинути “швидку” і працювати у лікарні. Але все якось відкладалося.

- Звісно, виникали думки і були можливості піти в лікарню, але знаєте, як це, - зізнається лікар виїзної кардіологічної бригади Хмельницького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Володимир Баранов. - Молоді роки, сім’я спочатку, а потім діти. А тут був графік праці і відпочинку зручний. Я працював добу, а три вдома. Або день і ніч вдома. Через це і влаштовувало. І зарплата була за вислугу - відповідна. Через це втягнувся. Я працював спочатку на лінійній бригаді, коли прийшов на швидку допомогу, десь 3 роки, а потім на кардіо бригаду попав. І так от тут і залишився.

“Це старіння нації”

Робота на швидкій допомозі важка. За чергування, а це 12 годин, в середньому виходить 8 викликів. Здається, що небагато. Але треба враховувати час на дорогу, і на спілкування з хворим. Тому перерви між викликами невеликі, а може й взагалі їх не бути. Приїхав з виклику у Раковому, помив руки і знову стрибаєш в машину - їхати треба на Виставку.

Володимир Кирилович розповідає, що так було не завжди, 15 років тому викликів було менше. Причина – літніх людей стало більше і молодь хворіє більше. Лікар підмітив, що люди раніше так не хворіли як зараз, нація була здоровішою, хоча населення в Хмельницькому було більше. Значно зросла кількість хронічних і важких хворих. Колись такі захворювання, як інфаркт чи інсульт рідко траплялись. А зараз кожен день: інфаркти, гіпертонічні кризи, інсульти, стенокардії, набряки легень. Особливо, коли змінюється атмосферний тиск, змінюється погода – бригадам швидкої допомоги відпочинку немає. Стало більше літніх людей, і саме вони найчастіше викликають швидку допомогу. Ще й через те, що не мають грошей на дорогі ліки й обстеження.

- Це старіння нації. Зросло населення похилого віку, дуже багато хронічно хворих: гіпертоніків, тих, які перенесли інфаркти, з ішемічною хворобою серця. Не кожен може собі дозволити приклінічне лікування, стаціонарне чи на дому – амбулаторне. Тому вони більше стали викликати швидку допомогу. От і їдемо, обслуговуємо їх на дому. Якщо потрібно, є показання, ми їх госпіталізуємо, - каже медик. 

Кількість хворих збільшилась, каже медик. Лише за два місяці по швидкій допомозі зафіксовано більше 13 000 викликів.

- Населення почало більше хворіти через такі-от умови в країні, люди живуть в постійному стресі, відповідно й інфаркти та інсульти не рідкість серед українців. Але надіємось, що у нас все буде добре. Нові реформи охорони здоров’я, віримо, принесуть приємні зміни суспільству, - каже Володимир Баранов.

“Родичі нам часто погрожують”

Працювати лікарем швидкої допомоги важко не тільки фізично, але й морально. Перед очима постійні муки людей та навіть смерть. Часто така робота несе й певну небезпеку. Нерідко лікарям та фельдшерам “швидкої” погрожують. Навіть якщо реанімувати людину неможливо. Люди інколи дають неправильні адреси, тому доводиться довго блукати, викатувати пальне.

- Багато неприємних викликів – це так. Тому що зустрічається багато невихованих і некультурних людей. От є нормативи, що по місту ми повинні за 10 хвилин доїхати, а в село за 20. Але ніхто не розуміє, що машина не може в село добратися за 20 хвилин, буває, що приїжджаємо пізніше, багато хто влаштовує скандали, - каже Володимир Кирилович. - Часто нам погрожують, але можна родичів зрозуміти. Якщо вони, наприклад, викликають до хворого, якому дуже погано і починаються реанімаційні заходи і видно, що хворий помирає. Ми робимо все, а народ не розуміє, думають, може, щось не те робимо або не так. Створюють умови неможливі для праці. Це все тому, що люди не розуміють нашу роботу і, в принципі, вони не повинні її розуміти. В кожного своя професія.  От таке весь час, варимось в цьому соку вдень і вночі. Тобто – це як карусель протягом багатьох років, яка не зупиняється.

Ліміт прибуття швидкої на екстрений виклик – до 10 хвилин. За словами лікаря бригади швидкої допомоги, в умовах Хмельницького цей ліміт плюс-мінус дотримується, а от за містом починаються "дива". 

“Особливо важкі виклики – аварії, катастрофи”

“Швидка” - робота не для тих, хто дорожить комфортом, адже це не теплий стаціонар. А в холод, ніч чи дощ доводиться йти на не зовсім зручні місця – залізничні колії, поля, глуш без ліхтарів. Швидку допомогу викликають й при масових заворушеннях, перестрілках. І вони не можуть відмовитися їхати туди, бо там небезпечно.

 - Всі важкі виклики морально важкі, особливо, якщо хворий помирає на місці виклику. Приїжджаєш, надаєш допомогу, всі сили на це кидаєш, хворий помирає або ти його не довозиш до стаціонару – це, звісно, моральна травма, але це, як кажуть, - будні. Так було, є і так воно буде. Ну і особливо важкі виклики – це аварії, катастрофи, - каже медик.  

Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф
обслуговує всі райони Хмельницької області
(вул. Депутатська вулиця, 20)

• Лікарів - 200 чоловік
• Фельдшерів - більше 600 чоловік
• Санітарів - 144 чоловік
• Машин - 142
• В середньому викликів за день:
• По області - 800
• По місту - 250

"Швидка допомога – як безкоштовний додаток"

Володимир Баранов розповідає, що люди різні йому трапляються: і вдячні, і невдячні. Але коли зайшла мова про те, що швидкої допомоги може й не бути – стали оцінювати роботу і необхідність медиків-рятувальників. Мовляв, швидка допомога – це як безкоштовний додаток. Не потрібно ні платити, ні проходити огляд, щоб потрапити в стаціонар. До хворих приїхали, завезли, якщо потрібно – поклали в лікарню. Та й допомогу на місці надають, використовуючи препарати, за які хворі не платять.

- Зараз у зв'язку з новими реформами, не знаю, як воно вийде ще, вже мова йде про парамедиків. Тут будуть працювати парамедики, про лікарів нічого не говориться, значить вони, як то кажуть, повинні зникнути чи що, - каже Володимир Баранов. - Ну а функція парамедиків буде яка: приїхати і завезти в стаціонар, а там вже будуть розбиратися. Добре, якщо зроблять в стаціонарі міської лікарню швидкої допомоги. Але, знову ж таки, не ясно, як це все вийде.

Що змінилося в “швидкій” за 40 років

Володимир Кирилович розповідає, що за 37 років умови на швидкій допомозі змінилися. Працювати стало краще, оскільки оновилися машини, апаратура, стало більше медикаментів. Володимир Баранов  порівнює хмельницьку “швидку” з іншими станціями в інших містах. Каже, що наші лікарі досить кваліфіковані.

- Наша швидка допомога, в порівнянні з іншими містами, дуже добре укомплектована медикаментами, апаратурою, в нас хороші машини нові, професійно підготовлені лікарі та фельдшери, тому, в принципі, працювати можна, - каже лікар. - Раніше, коли в нас були старі машини – ці “рафіки”, вони не опалювались, постійно зимою ми їх штовхали. Зараз легше, машини стали кращими, пічки в машинах працюють. Всі ці виклики, вони як були, так і є, тут нікуди вже не подінешся.

Крім того, умови на базі стали кращими: з’явилася нова кухня, диспетчерські, кімнати відпочинку. Є й не дуже добрі зміни, за словами лікаря. До них відносить якраз те, що хмельницькі лікарі мають обслуговувати ще й райони. А нові європейські машини не пристосовані до того, щоб на них на великій швидкості «летіли» в далеке село по бездоріжжю.

- Це і час дорогий з’їдає, і машини вбиває. Серйозне навантаження на інші бригади швидкої, коли одна з бригад застрягла в селі на пару годин. Іншим приходиться частіше виїжджати і працювати без продиху, - каже лікар.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.