У громадах Хмельниччини попрощались із чотирма військовими

• Дізнавайтесь історії героїв, які віддали свої життя за мир в Україні.

Ще чотирьох жителів Хмельниччини не дочекалися додому їхні рідні. Чоловіки захищали Україну в гарячих точках фронту. Їхні життя забрала війна. Цими днями героям віддали останню шану.

Євгеній Брижук

Сьогодні, 28 квітня, Нетішинська громада провела в останню дорогу воїна Євгенія Брижука, який загинув за Україну.

Народився захисник в Нетішині. Після закінчення школи вступив на теплоенергетичний факультет Київського політехнічного інституту ім. Ігоря Сікорського, де здобув спеціальність «Атомна енергетика».

«Свій трудовий шлях розпочав у київському представництві французької компанії «ЕNERTEX» ліцензованим інженером-проектувальником. Проектував будівництво та реконструкцію котелень на всій території України. За професійність, порядність, розсудливість, доброзичливість, відповідальність та молодецький запал, його поважали колеги на роботі», – розповідають про Євгенія у громаді.

У липні 2024 року його призвали на військову службу. Євгеній загинув 29 вересня того ж року під час виконання бойового завдання. Це сталось поблизу Петропавлівки Куп’янського району Харківської області.

«Майже 7 місяців солдат, стрілець-снайпер механізованого батальйону вважався безвісти зниклим… Сім’я сподівалася на диво…Але дива не сталося…», йдеться у повідомленні.

У захисника залишилися батьки, брат, наречена та дві бабусі.

Валерій Дивдик

В суботу, 26 квітня, в Староушицькій громаді відбулося прощання з військовим Валерієм Дивдиком, який поліг у бою з ворогом.

Валерій Миколайович народився 23 листопада 1971 року в селі Рункошів. Після закінчення місцевої школи він поступив у Волочиське професійне технічне училище № 5 та здобув освіту столяра. Валерія знали як щирого, відкритого, життєрадісного, та ввічливого чоловіка. Протягом життя Валерій Миколайович працював в колгоспі, пізніше – в лісництві. Також їздив на роботу за кордон.

6 грудня 2023 року Валерій залишив сімʼю, щоб захищати суверенітет нашої держави. Був старшим водієм інженерно технічної роти групи інженерного забезпечення, сержантом. Життя Дивдика Валерія обірвалось 20 квітня 2025 року в населеному пункті Матвіївка, Запорізької області.

З героєм прощалися в селі Рункошів.

Василь Собко

Сьогодні, 28 квітня, Кам’янець-Подільська громада віддала останню шану старшому солдату Василю Собку — уродженцю села Манівці, кам'янчанину, який із перших днів повномасштабної війни захищав Україну на «нульових» позиціях, зазнав важких поранень і контузій... у міськраді повідомляють, що захисник помер внаслідок тяжкої хвороби.

Мешканці міста зустріли траурний кортеж, всипаючи дорогу квітами та стаючи на коліна в скорботі й вдячності. Героя поховали з усіма військовими почестями.

Федір Стецюк

Сьогодні, 28 квітня, жителі Грицівської громади зі скорботою та болем в останню земну дорогу провели героя – Федора Стецюка. 

Федір народився 2 лютого 1978 року в селищі Гриців. Тут пройшло його дитинство.

Після закінчення школи навчався у Грицівському професійному училищі № 38, де здобув професію електрозварювальника. У 2010 році закінчив Київський національний університет будівництва та архітектури.

З початком повномасштабного вторгнення рф з 25 лютого 2022 року став на захист України. Служив в 106 бригаді ТРО 88 батальйону, був на передовій. Федіра Анатолійовича нагородили відзнакою командира 106 обр ТРО, а також відзначили почесним нагрудним знаком " Золотий хрест" Головнокомандувача Збройних Сил України В.Залужного. Згодом героя перевели в 103 бригаду, на Сумський та курський напрямки.

Загинув Федір Стецюк 19 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на курщині.

Поховали бійця в його рідному селищі Грицеві з усіма військовими почестями.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.