У громаді на Хмельниччині попрощались із чотирма військовими: Антонюком Вадимом, Конченком Анатолієм, Луцюком Олегом, Поліщуком Юрієм

• Ізяславська громада провела в останню путь чотирьох захисників.

Останніми днями в Ізяславській громаді звучала скорботна «Пливе кача»... Місцеві жителі провели в останню дорогу чотирьох захисників, які віддали життя за Україну.

Інформацію про це надала Ізяславська міська рада.

Антонюк Вадим

Йому було 27 років.

Вадим – ізяславчанин. Служив командиром відділення – командиром машини розвідувального відділення розвідувального взводу.

24 листопада 2025 року військовий загинув на Донеччині під час виконання завдань служби. Кілька днів його вважали безвісти зниклим. Пошуки та очікування для рідних стали часом болючої надії, але підтвердилося найгірше — боєць пішов у вічність.

Конченко Анатолій

Воїну було 56 років.

Він мешкав у селі Клубівка.

Анатолій Валерійович служив солдатом, водієм 2-го вогнеметного відділення вогнеметного взводу роти радіаційної, хімічної та біологічної розвідки.

26 листопада 2025 року серце Анатолія зупинилося під час несення служби на Дніпропетровщині. Попри серйозні проблеми зі здоров’ям, біль серця, він залишався на позиції.

Луцюк Олег

Олегу Васильовичу навіки 38 років...

Він проживав у селі Припутні, був молодшим сержантом, командиром десантно-штурмового відділення 6-ї роти 2-го десантно-штурмового батальйону.
З перших днів російського вторгнення на Донбас Олег став на захист України і продовжував служити після повномасштабного вторгнення.
Його останній дзвінок до рідних був 22 березня 2023 року. Після тривалих пошуків ДНК-експертиза підтвердила загибель Героя на Донеччині внаслідок вибуху.

Поліщук Юрій

Життя воїна обірвалось у 46 років.

Юрій Васильовичбув ізяславчанином, служив головним сержантом, техніком групи логістики штабу загону спеціальних операцій.
Свою службу розпочав у 2014 році, на початку російської агресії. Протягом одинадцяти років проходив найскладніші ділянки фронту.
Юрій повернувся додому, але серце, виснажене військовими роками, зупинилося 6 грудня 2025 року.

Прощання з кожним воїном відбувалося в храмах. Мешканці громади виходили на дороги та площі, щоб підтримати родини та віддати шану загиблим. Після церемоній пролунали збройні салюти та Гімн України. Синьо-жовті прапори, якими були вкриті домовини, передали родинам...

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.