У Хмельницькому попрощалися з двома військовими: Олександру Слободяну було 47, Віталію Ващуку — 44

• Олександр Слободян працював на речовому ринку, у нього залишилась 15-річна донька.
• Віталій Ващук був водієм і батьком дошколярика.

У Хмельницькому сьогодні, 3 березня, прощалися з військовими, які віддали життя за Україну.

Про це повідомили у ТРК Місто.

Олександр Слободян

Олександр Слободян народився 8 березня 1978 року. До свого 48-річчя він не дожив лише кілька тижнів.

У липні 2025 року чоловіка мобілізували. Він служив у лавах 82-га окремій десантно-штурмовій Буковинській бригаді. Загинув 22 лютого під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині.

Ірина Волощук, яка знала Олександра понад 20 років, згадує його як людину з відкритим серцем.

«Сашу знала більше 20 років. Він у нас на речовому ринку все життя працював, продавав чай, каву. Знав, хто що любить. Завжди з посмішкою. Такої щирої, доброї, відкритої людини я не знала. Це просто людина-душа», — каже жінка.

За її словами, після мобілізації Олександр без вагань узяв до рук зброю.

«Він прийшов захищати нас. І, на превеликий жаль, віддав найдорожче — життя. Менше року прослужив. Приїжджав у відпустку, побачив багатьох. А через кілька днів уже був безвісти зниклий. Потім підтвердили, що загинув. Ще не вкладається в голові, що його вже немає».

У Героя залишилися дружина та донька.

Двоюрідна сестра Валентина Ступницька говорить крізь сльози:

«Він сам побудував хату, все біля хати зробив своїми руками. Любив рибалку. Працелюбний був. Донька для нього — все. Їй 16 років буде».

Олександру Слободяну назавжди 47. Поховали воїна на Алеї Слави.

Віталій Ващук

Цього ж дня хмельничани попрощалися з Віталієм Ващуком. Він народився 20 лютого 1982 року.

Після мобілізації служив у 68-мій окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. Був водієм. Займався евакуацією людей. Серце військового зупинилося 22 лютого.

Ігор, троюрідний брат і кум Героя, згадує, що вони росли разом.

«Ми з дитинства разом. Я хрестив його синочка. Віталій був світлою людиною, життєрадісним. Любив техніку змалку. Мопеди, мотоцикли, машини — це було його. Багато років працював водієм».

Після початку повномасштабного вторгнення він став на захист країни. Перехворів на важку пневмонію. Два місяці провів у госпіталі. Далі повернувся до строю. Був поранений, але знову відновився і пішов служити.

«Займався евакуацією людей, бо добре водив машину. З ним спілкувався перед його днем народження. У нього залишилися дружина, мама і синочок, який тільки має йти до школи», — розповідає родич у коментарі ТРК "Місто".

Віталію Ващуку було 44 роки. Поховали захисника на кладовищі у мікрорайоні Ракове.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.