У Хмельницькому попрощалися з Сергієм Макутрою та Володимиром Подоліним
-
Воїнів поховали на кладовищах у мікрорайоні Ракове та Лезнево.
16 вересня 2026 року в Хмельницькому в останню дорогу провели двох захисників. У Свято-Георгіївському храмі попрощалися з 53-річним Сергієм Макутрою. Захисник служив у 106-й окремій бригаді територіальної оборони. Загинув 4 вересня на Сумщині.
Рідні та близькі запам’ятали його, як добру, працьовиту, надійну людину.
— Був дуже добрий, роботящий. ніколи ні в чому не відмовляв, веселий, допомагав постійно. На багатьох роботах працював. І коли настав час захищати країну – він пішов не задумуючись, — розповіла журналістам ТРК “Місто” знайома захисника Людмила.
— Мій брат був людиною чесною. Завжди допомагав, завжди слухав, підтримував в важкій ситуації, старався підтримати і ділом, і словом. Він для всієї сім’ї, не тільки для мене, а своїх дітей, онуків, жінки був прикладом людяності, чоловічності. Мав золоті руки: і по дереву міг працювати, і постройки, виконував будь-які роботи. Завжди допомагав, виховав двох дітей: Дмитра, який зараз також захищає Батьківщину й дочку Аліну, яка зараз навчається.
28 серпня він відправив останнє повідомлення: “Україна переможе, все буде добре. Тримайся, я скоро приїду, відпочинемо, поїмо шашлика”. 4 числа він загинув, 8 сказали, що брата немає, — поділився двоюрідний брат воїна Олег.
Поховали захисника на кладовищі у мікрорайоні Лезневе.
У Хмельницькій міській ритуальній службі попрощалися з 40-річним Володимиром Подоліним. Чоловік служив у 68-й окремій єгерській бригаді Олекси Довбуша. Загинув 28 вересня 2025 року.
Близькі згадують Володимира, як веселого, доброго й завжди готового прийти на допомогу чоловіка.
— Позитивна людина, було з ким поговорити. На жаль, крайнім часом здибалися не часто: приїжджав у відпустки не часто, але зарання мене попереджував, що приїжджає. Пам’ятаю, як попросив: “Вовчик, мені треба ялинка, як на весілля несуть”. Я на шостому поверсі мешкаю й десь він пропав. Але чую галас такий, виходжу з дверей – дивлюсь, а Володя замість того, щоб невеличку. метра 4 ялинку тягне, — поділився кум загиблого військового Олександр.
— Він був самий веселий завжди, найкращий. Завжди йшов на зустріч нам. Коли б, навіть вночі. кажу: “Мені погано”, він зразу біжить. І перед тим, як він попав на війну, каже: “Я йду захищати Україну від нашого ворога, щоб захистити всю свою сім’ю”. Він завжди до мене приходив й казав: “Мала, все буде добре”. Він завжди був радісний, це – людина позитив. Він лучик сонця, завжди йшов всім на допомогу. Це така людина, що він не міг не допомогти комусь. Я вдячна цим хлопцям, які захищають і які відійшли в небо. Я дуже їм вдячна: що вони нас захищали і захищають надалі, — розповіла подруга Тетяна.
Поховали захисника на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове.
Читайте також:
«На щиті» повертаються четверо захисників з Хмельниччини
Додайте Всім.юа до вибраних джерел у Google
