У Хмельницькому попрощалися з Валентином Піхтіним та Сергієм Козяром: історії воїнів

скріншоти з сюжетів ТРК "Місто"

• Захисників поховали на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове.

В останню дорогу 4 листопада провели 42-річного Валентина Піхтіна. Чоловік народився 25 листопада 1981 року. Мав сестру, їх матір виховувала сама. Був доброю, працьовитою людиною, любив свою сім’ю — розповіли знайомі захисника ТРК “Місто”. 

— Людина дуже трудяща, завжди допомагала, дуже любила тварин, він розводив все. Життя любив, любив свою сім’ю, хай з Богом спочиває. 

— Дуже прикро, що так прийшлося нам проводжати нашого сусіда Валіка. Це мила, добра, гарна людина. Він дуже життя, свою маму. Вранці ми йдемо на роботу, а Валік вже тут, як тут. Завжди приїжджав до мами. Мама дуже любила свого сина. Прикро, що найкращі хлопці йдуть. 

— Пам’ятаємо його ще юнаком: гарний, добрий, веселий завжди, допоможе. Приємний хлопець. На очах у нас змужнів, виріс і став воїном. Щирі співчуття. 

Валентин Піхтін став на захист України у грудні 2023 року. Службу проходив у десантно-штурмових військах. 21 травня 2024 року, перебуваючи на службі а Донецькому напрямку, зв’язок із захисником обірвався. З того часу він вважався зниклим безвісти. Нещодавно за допомогою ДНК-експертизи підтвердили його загибель. 

У Свято-Георгіївському храмі попрощалися з 40-річним Сергієм Козяром. Чоловік народився 28 січня 1986 року. Після початку повномасштабного вторгнення вирішив стати на захист України. Як розповіла ТРК “Місто” колишня дружина воїна Надія, спершу його не хотіли брати до війська, однак він не здавався. 

— У військо він пішов добровольцем на самому початку повномасштабної війни. І він дуже хотів туди потрапити, бо спочатку не брали, не було місць, але він добивався і вот в березні пішов добровольцем. Він був чудовою людиною, чудовим другом, — розповіла Надія. 

Долучившись до лав ЗСУ, Сергій Козяр служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді “Едельвейс”. 

— Людина він був дуже щира, дуже добра, така на позитиві постійно, посміхався. Дуже, дуже багато посміхався: в нього ця посмішка, її дуже не вистачатиме. Востаннє я його бачила на районі, ми так з ним добре поговорили, кави попили, я побачила, який він був раніше, а зараз — батько, серйозна людина і ця посмішка його — на все життя запам’ятається, — поділилася подруга захисника Лілія. 

Сергія Козяр загинув 21 серпня 2026 року на Донецькому напрямку.

Обох захисників поховали на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове. 

Читайте також:

Служив у президентській бригаді: у Хмельницькому попрощалися з Олегом Жильцовим

Додайте Всім.юа до вибраних джерел у Google