У Волочиську та Славуті попрощалися з загиблими захисниками: історії воїнів

Пилип Васильчук

Юрій Рокищук вважався зниклим безвісти з 19 листопада 2024-го.
Максим Лесик загинув 20 вересня 2026 року.

В Славуті провели в останню дорогу 27-річного Юрія Рокищука. Чоловік народився 4 травня 1997 року. Закінчив Славутську загальноосвітню школу № 4. Після вступив до Нетішинського професійно-технічного училища, де здобув професію електрозварювальника. За фахом працював у Славутському ЖКО. Після – у ТОВ «Технобазальт», а з 2021 року – у КП «Славута Сервіс». У 2022 році Юрій одружився, за рік народився син.

— Він умів дружити, легко знаходив спільну мову з іншими та чуйно ставився до людей. Юрій завжди був готовий прийти на допомогу, не проходив повз чужу біду й не залишався осторонь, коли комусь було важко. Ще до військової служби він був донором крові — допомагав рятувати життя інших. Любив риболовлю та збирання грибів, захоплювався футболом і технікою, розводив тварин, — йдеться в дописі Виконавчого комітету Славутської міської ради.

Мобілізували Юрія 20 травня 2024 року. Служив у складі 47-ї бригади «Маґура» на посаді оператора-радіотелефоніста 1 розвідувального відділення розвідувальної роти. Був поранений під час свого першого бойового виходу на Покровському напрямку. Та після реабілітації повернувся на службу.

19 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Новоіванівка Суджанського району Курської області солдат Юрій Рокищук зник безвісти. Нещодавно підтвердилася його загибель.

Під час громадського прощання з Героєм до присутніх звернувся заступник командира розвідувальної роти 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура», у складі якої служив Юрій:

— Юрій зустрів ворога обличчям до обличчя. Він дав йому відсіч, але, на превеликий жаль, ціною власного життя. Війна забрала в нас найсильніших, найсміливіших, найкращих. Саме таких людей, як Юрій, сьогодні не вистачає нам у строю, але саме завдяки їм ми маємо можливість і надалі боронити свою землю. Важко підібрати слова, щоб передати й зрозуміти, який біль зараз переживають його рідні. Ми, його побратими, у знак шани та пам’яті про нашого відважного Воїна, нашого побратима Юрія, хочемо передати його родині нагородний знак 47-ї бригади «Маґура» ІІІ ступеня та прапор бригади.

У Юрія Рокищука залишилися батьки, дружина, маленький син, сестра та племінник. Поховали захисника на «Новому кладовищі».

У Волочиську попрощалися з 38-річним Максимом Лесиком. Народився чоловік 11 червня 1988 року в Кривому Розі. У 1994 році його сім’я переїхала до села Тарноруда. З 1994 по 2005 рік Максим навчався у місцевій гімназії. Волочиського професійно-технічного училища, де здобув професію токаря. Після навчання працював на заводі «Адвіс» у Хмельницькому. Пройшов строкову службу.

Максим Лесик брав участь в АТО у 2014-2015 роках. Після повернення додому працював у групі компаній «Вітагро». Згодом пройшов навчання, отримав посвідчення тракториста та почав трудовий шлях у ТОВ «Астарта Київ».

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення чоловік став на захист України – 26 лютого 2022 року його зарахували до лав ЗСУ. У січні 2025 року під час виконання бойового завдання отримав поранення та після реабілітації повернувся на службу.

20 вересня 2026 року Максим Лесик загинув. У нього залишилися батьки, бабуся, дружина та донька.