Від руїн Ірпеня до окопів Донбасу: історія 75-річного будівельника з Волочиська

Діана Колесник

Леонід Байда відбудовував дахи на Херсонщині та обстежував спалені вщент квартири після окупації.
Розповідаємо чому досвідчений будівельник у свої роки обрав роботу 24/7 на передовій замість відпочинку.

Він бачив дим над розбитим Ірпенем, коли той ще не встиг осісти. А ще власноруч обстежував сотні руїн, вирішуючи, чи є у людей шанс повернутися додому. Леонід Байда з Волочиська – людина з 50-річним стажем у будівництві, яка у свої 75 не пішла на заслужений відпочинок. Поїхав туди, де «гаряче». Його історія – це хроніка великої відбудови: від Херсонщини, куди везли будматеріали з Хмельниччини, до Донбасу, де його бригада зводила фортифікації. Більше читайте в нашому матеріалі.

«Ірпінь був зруйнований майже на 85%...»

«2022 рік, наші ЗСУ визволили Ірпінь і Бучу і вигнали ту наволоч. Десь в червні, коли будівлі стояли в руїні і дим ще не відійшов, мене запросили, як досвідченого сертифікованого інженера, обстежувати будинки. Не всі знають, що Ірпінь був зруйнований майже на 85%», – так починає свою розповідь інженер-будівельник з Волочиська Леонід Байда.

На звільнених від окупантів територіях він пробув три місяці та обстежив близько 200 будівель. В тому числі й багатоквартирних будинків. Перевіряв, які підлягають реконструкції, які капітальному ремонту – а які вже відновити неможливо, а лиш знести. Останніх, пригадує, було близько 50%.

«Це були ризиковані справи. І такі будівлі, на жаль, дуже важко відновити. Половина будівлі була знесена через артобстріл або спалена. Траплялися нам і школа, і дитячий садок, і спортзал».

«Треба було дати людям житло…»

У 2023 році Леонід Байда, як керівник Хмельницького будівельного цеху, разом з бригадою їде на все літо на звільнену від російської окупації Херсонщину. Тоді з бюджету Хмельницької області виділили 40 мільйонів гривень на відбудову селища Високопілля. Саме там, пригадує чоловік, займались відновленням покрівель, як в приватній забудові, так і в багатоквартирних будинках. Його бригада відновила близько 30 будівель.

«Без даху було жити неможливо. Були пошкоджені деякі елементи стін і спалені деякі були. Покрівлі доводилось робити повністю, 100% з нуля. Доставка будматеріалів – звідси, з Хмельниччини. В першу чергу треба було дати людям житло. Все таки 30 будинків – це не 3 будинки. Це на 16 квартир, на 24 квартири і деякі – на 8 квартир».

«В квартиру запустили декілька фугасних гранат…»

Одну будівлю, пригадує, окупанти зруйнували, бо побачили там український слід: «Ходили ці постові путінські і побачили портрет, чи там мати забула – сина в українській міліцейській формі. Звичайно, в ту квартиру було запущено декілька фугасних гранат, квартира згоріла дотла, одна, друга, третя. Це 8-квартирний житловий будинок».

На період відбудови Високопілля перебувало приблизно на 40 кілометрів від лінії фронту.. Але тоді на Херсонщині відносно було безпечно:

«На той час в путінської навали не було такого широкомасштабного застосування дронів, їх майже не було. В них була в основному артилерія, яка дістає на 15-20 кілометрів. Так, летіли деякі дрони і ракети на Кривий Ріг, ми навіть бачили, як ППО їх збивала. Але тоді ми ще не знали, що на сьогодні це буде так масово і небезпечно».

«Люди залишились людьми…»

Місцеві жителі до будівельників ставились із розумінням. І Леонід Байда згадує: херсонці жалкували за родючими землями, що залишились в окупації. Але не обійшлося і без колаборантів: «Лунали такі слова: «Хто ви такі? Ми вас сюди не запрошували». А потім з’ясувалось, що той, хто це казав – потім так само ходив, і писав писульки тій путінській владі. Там їх декілька таких було».

Та, підсумовує, люди залишились людьми: «З подякою. І готові в будь-який момент, якщо хтось буде з нашої команди, в тому числі і я – прийняти, дати обід і переночувати».

Робота на Донбасі

В квітні 2024 року Леонід Байда, маючи за плечима більше півстоліття стажу будівельника, вперше в житті їде на Донбас – будувати фортифікаційні споруди, знову відповідальним за всю бригаду. Цю пропозицію від Хмельницької ОВА прийняв без роздумів – зібрались за 4 години.

«І почалися наші нелегкі дні. Праця була, можна сказати, 24/7. Будували з’єднувальні траншеї або по-народному, окопи. Це згідно норм, щоб людина туди помістилась, 160-180 сантиметрів. Ну й ширина 90 сантиметрів, щоб один з другим розминувся. Це захисні дротяні сітки, закріплені брусом – такі конструкції самі вже придумували. Ми їх потім узаконювали з проектантами. Бліндаж в тому самому окопі, перекриття залізобетонне, щоб мали можливість сховатись від дощу, снігу, від влучання. Потім бліндажі для командного пункту. І потім, найголовніше – універсальні укриття. Це такі, можна сказати, порифлені бочки, які опускалися в землю на 4-4,5 метрів. Це був такий універсальний тимчасовий госпіталь і центральний пункт управління».

Технікою, каже, їх забезпечувала Хмельницька область, але допомагали й місцеві підприємці. Наприкінці жовтня 2024 року бригада з Хмельниччини першою завершила будівництво фортифікаційних споруд саме на тій території: «Першими серед України. Я цим дуже пишаюся, бо і частинку себе вклали, здоров’я, енергію».

«Перевірю, воює Ляшко чи ні…»

Леонід Байда є депутатом Волочиської міської ради. І ще будуючи фортифікаційні споруди, він зустрічався із колишнім нардепом, Олегом Ляшком: «Мені кажуть: "Щось там говорять, що тут Олег Ляшко воює. Та де він там воює?". А я думаю: приїду перевірю, воює Ляшко чи ні».

На той період Ляшко був у складі 63-ї окремої механізованої бригади на Лиманському напрямку. Спочатку Леонід Байда запропонував допомогу, як кваліфікований інженер – з будівництвом другої лінії оборони. Потім, на початку 2025 року став допомагати 63-й окремій механізованій бригаді, як волонтер, разом зі священником з Волочиська Миколою Фатичем.

«Які результати допомоги? Це професійні дрони, які можуть нести вибухівку, розвідувальні дрони, захисні сітки. І дійшли ми до того, що автомобіль придбали».

«Подивися, дітей покалічили…»

Леонід Байда є також учасником Революції Гідності. Поїхати на Майдан у Києві його наштовхнув онук – на той час студент першого курсу Львівської політехніки. Він виходив на перші акції протесту у Львові, а тоді поїхав до Києва. До нього приєдналась і мати, яка після першого побиття студентів, згадує Леонід Байда, зателефонувала в сльозах: «Ти подивися, що поробили. Дітей покалічили!». Тоді він теж поїхав на Майдан – до дочки та онука. Перебував там і під час масових розстрілів мирних протестувальників.

Після Революції Гідності Леонід Байда був одним із ініціаторів створення у Волочиську пам’ятника Небесній Сотні. Тоді жителі міста, що повернулися з Києва, хотіли увіковічнити пам'ять про загиблих на Майдані побратимів. Пам’ятник відкрили та освятили в лютому 2015 року. І Волочиськ став одним із перших в області міст, де пам'ять Небесної Сотні увіковічнили в монументі – в Хмельницькому такий пам’ятник відкрили на два роки пізніше, в 2017-му.