Віддали життя за Україну: історії найстарших загиблих військових з Хмельниччини

• Розповідаємо про захисників, яким було понад 50 років, коли вони загинули. 

Олег Тітарук – 51 рік 

Військовослужбовець родом з Ізяславської тергромади. На фронті був водієм відділення підвозу боєприпасів мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону. Понад рік доля героя була невідомою. Він вважався безвісти зниклим. У серцях рідних і близьких жила надія, та стало відомо про загибель Олега Миколайовича. Попрощалися із захисником наприкінці грудня 2024-го. Бійця поховали на Алеї слави у місті Ізяслав.

– Він присвятив себе захисту Батьківщини, ставши на її оборону після вторгнення російських окупантів на територію України. Він палав любов'ю до України і до останнього залишався вірним своїй присязі. Завжди був таким – відкритим, життєрадісним, з вогником у душі, який запалював усіх навколо. Тепер йому назавжди 51, – повідомили у громаді. 

Василь Карпяк – 58 років 

28 січня 2025-го у Жванецькій сільській громаді Кам’янець-Подільського району попрощались з героєм Карпяком Василем Петровичем. Захисник народився 27 червня 1966 року в селі Атаки Чернівецької області. Навчався в Хотинській школі, пізніше вступив до Ставчанського професійно-технічного училища і здобув професію тракториста-механіка. В 1987 році одружився в селі Жванець, і там провів решту свого життя. 

Василь Карпяк став на захист України ще у 2014-му році. Наприкінці 2023-го військовий отримав осколкове поранення, і це стало поштовхом до розвитку основної хвороби. 

– Герой був працьовитим, добрим, щирим, справжнім патріотом свого краю, з великою душею і відкритим серцем. В нашого Героя було ще багато планів, мрій, надій… Вдома чекали рідні….та не судилося, – йдеться у дописі громади.

23 січня 2025 захисник помер від хвороби в шпиталі Вінниці. 

Леонід Свінтіцький – 58 років 

4 лютого 2025-го у Гусятинській селищній тергромаді попрощалися із 58-річним захисником Леонідом Свінтіцьким. Народився військовослужбовець 16 липня 1966 року в селі Гусятин. Навчався в Кам'янець-Подільському педагогічному університеті на фізико-математичному факультеті, пізніше в Тернопільському педагогічному університеті, на тому ж факультеті. Якийсь час працював вчителем фізики у Вільховецькій школі, пізніше – викладачем у профтехучилищі селі Кутківці, ще згодом – в Чемеровецькому НВК №2 вчителем фізики та заступником директора школи з навчально-дослідної роботи. У 2007-2011 році Леонід Борисович повернувся до рідної школи, де обіймав посаду директора школи. У 2018 році він пішов на службу за контрактом. Уже в лютому 2022 року чоловік боровся з ворогом в Чернігівській області. З 2023 року і до цього часу служив в 68 окремій єгерській бригаді ім. Олекси Довбуша у Донецькій області. Помер герой 31 січня 2025 року у населеному пункті Добропілля Покровського району Донецької області внаслідок набряку легень.

– У пам’яті близьких Леонід назавжди залишиться відважним патріотом, вірним присязі, який з честю і гідністю виконав свій громадянський та військовий обов’язок – до останнього захищав Батьківщину, – повідомили в громаді. 

Поховали бійця в його рідному селі Гусятин. 

Микола Дрямін – 50 років 

11 лютого 2025-го у Кам’янці-Подільському попрощалися із ще одним Героєм Миколою Дряміним. Чоловік захищав Україну із 2014-го. Після повномасштабного вторгнення повернувся у ЗСУ. Був сиротою, мав лише сестру. Сусіди пригадують його, як світлу, добру, порядну людину Він завжди готовий був прийти на допомогу. 

– До останньої хвилини життя він залишався вірним українському народу, боронив Україну і віддав за неї найдорогоцінніше – життя. Розділяємо біль і скорботу разом із рідними та близькими Героя. Його поховали на міському кладовищі, вшанувавши військовими почестями. Під звуки почесного залпу та Гімну України Героя провели на вічний спочинок на Алеї Слави, – повідомив мер Кам’янця-Подільського Михайло Посітко. 

Микола Дрямін загинув 6 червня 2024 року у бою поблизу населеного пункту Новодарівка Пологівського району Запорізької області.

Андрій Чичановський – 56 років 

8 лютого в лікарні у Дніпрі, внаслідок вірусної пневмонії, помер військовослужбовець з Хмельниччини Андрій Чичановський. Народився і виріс захисник у Дунаївцях. Тут закінчив школу №1. Здобув вищу освіту в Тернопільському інституті народного господарства. У 1991 році створив сім'ю з Наталією, дружина подарувала йому доньку Яну. Працював економістом у банківській сфері, пізніше – столяром на заводі.

15 лютого 2023 року його мобілізували Самовіддано захищав Батьківщину як стрілець-санітар. Разом із побратимами героїчно тримав оборону, не шкодуючи себе заради майбутнього України, – додали в громаді. 

–  Востаннє обійняв рідних перед Різдвом під час короткої відпустки. 15 січня отримав підвищення до командира відділення. Але підступна хвороба безжально вирвала його з життя, занурила у морок скорботи родину, друзів та побратимів, – поінформували у Дунаєвецькій тергромаді. 

Поховали Андрія Миколайовича з усіма військовими почестями на місцевому кладовищі на Алеї Слави.

Олександр Блажеєвський – 54 роки 

23 лютого 2025-го у Дунаєвецькій тергромаді попрощалися із загиблим захисником Олександром Блажеєвським. 

Чоловік народився 9 серпня 1970 року у селі Іванківці Дунаєвецької тегромади. У 1985 році закінчив місцеву школу. У Кам'янець-Подільському будівельному технікумі здобув професію столяра. Згодом працював у будівельній бригаді місцевого колгоспу. У 1989 році пройшов строкову службу, а повернувшись – продовжив трудовий шлях у рідному селі. Працював на ТОВ «Дунаєвецький маслозавод». Останні роки Олександр Блажеєвський працював кочегаром центральної котельні міста на ТОВ «Теплосервіс».

У квітні 2023 року, повертаючись з роботи, чоловік отримав повістку й став на захист України. Зазнавав численних поранень та після повертався на службу. Був відзначений нагородою військової частини. Олександр був старший оператор взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки стрілецького батальйону. 

Загинув захисник 15 лютого 2025 року в населеному пункті Білий Колодязь у Харківській області. У нього залишилася дружина Неоніла, з якою у шлюбі вони прожили майже 30 років. Не дочекався вдома батька й син. Поховали Олександра на кладовищі у рідному селі Іванківці.

Леонід Шевчук – 51 рік 

27 лютого 2025 року у Старокостянтинівській громаді попрощалися із головним сержантом Шевчуком Леонідом. Захисник виконував бойові завдання в районі населеного пункту Добропілля Покровського району Донецької області. Помер 23 лютого 2025 року в районі ведення бойових дій. Поховали Леоніда Шевчука на міському кладовищі.

Читайте також: 

В березні планував одружитись: хмельничани попрощалися з військовим Андрієм Букшієм

Назавжди 19: Хмельницький попрощався із військовим Дмитром Назаром

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.