“Він казав, що там пекло”, - сестра загиблого військового Дмитра Безрукого

• Завжди на позитиві та з вірою в Україну.
• Саме таким згадують 27-річного Дмитра Безрукого.
• Він з перших днів відправився захищати країну під час повномасштабного наступу рашистів. 
• Сьогодні, 17 червня, Героя провели в останню путь.
• Сестра загиблого Дмитра розповіла, які останні слова почула від брата.

Йому було 27. Його пригадують завжди позитивним й усміхненим. Саме такий він на світлині, що сьогодні біля його труни. 

Дмитро Безрукий - доброволець. Герой. Після вторгнення росії 24 лютого він відправився захищати країну. Два дні він ходив до військомату в Хмельницькому, допоки його не прийняли до лав ЗСУ. Виконуючи бойові завдання, він загинув 12 червня. Сталося це на Луганщині, під час артобстрілу. Сьогодні, 17 червня, біля міської ритуальної служби зібралося чимало людей. Всі несли квіти, підходили до труни й прощалися з Героєм. Після проведення ритуальних обрядів військовий капелан промовив: “Ми мали б так зібратися на весіллі. Проте проводжаємо Дмитра в останню путь”. 

Світлина Дмитра Безрукого стояла поряд із короваєм. До труни несли все більше жовто-блакитних хризантем. Величезний кошик квітів піднесли бойові побратими загиблого. “Герої не вмирають”, - написано на стрічці. 

Рідні Дмитра стоять поруч із труною. На очах кожного з них гіркі сльози. Адже вони прощаються із сином, братом та онуком. Сестра загиблого Яна пригадує останні слова, які почула від Дмитра. “Він завжди повторював “хто, як не я?”, - розповідає жінка. 

- Він дуже веселий був по життю. Останні слова, які він мені казав: “Все буде добре. Януль, я на позитиві. Я вірю в Україну”. Він збирався одружитися. У нього були високі та гарні цілі у житті. Іноді він навіть казав, що старомодний. Бо хотів мати одну дівчину й на все життя. Він мав правильний погляд на все, - говорить сестра загиблого.

- Коли почалася війна, він два дні ходив до військомату, а його не брали. В результаті, Діма пройшов Чорнобиль, Бучу, Ірпінь. Він дуже змінився й подорослішав. Я мріяла, коли він повернеться. Та, на жаль, цього не сталося. Я просила, аби хоча б хвилину побачити його життя там. Він казав: “Януль, якби ти тут була, то з розуму б зійшла”. Коли він потрапив на Схід, то казав, що там пекло. 

Дмитро навчався в СЗОШ №19, що в Ружичній. Попрощатися зі своїм колишнім учнем прийшла його вчителька з математики. Вона не стримує сліз і каже: “Це свята дитина була”.

• Діма був кмітливий, дуже активний. Пам’ятаю, що він сидів на задній парті. Був дуже трудолюбивий. Любив окремі предмети і знав їх на відмінно. Він завжди був працьовитий, охайний. Чергував найкраще в класі. Вимивав кожну рисочку підлоги. Завжди поступався місцем в транспорті. Це свята дитина була, - розповідає вчителька з математики.  

Коли кожен попрощався із загиблим, труну з Героєм винесли із зали ритуальної служби. Тим часом надворі пустився сильний дощ. Люди відкрили парасольки й стали навколішки. Так Дмитра Безрукого провели в останню путь, на Алею Слави, що в мікрорайоні Ракове. Саме там його і поховали. 

Міський голова Олександр Симчишин на прощанні із загиблим розповів: від 24 лютого це вже 44 хмельничанин, який віддав своє життя за Україну. Загалом від 2014 року кількість загиблих Героїв сягнула майже 80.

Читайте також: Гамалій озвучив кількість зниклих і полонених військових з Хмельниччини

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.