Війна забрала життя трьох жителів Хмельниччини

• Не стало воїнів Анатолія Зеленяка, Олександра Кочури й Романа Лазарева.

Ще трьох жителів Хмельниччини не дочекалися додому їхні рідні. Чоловіки захищали Україну в "гарячих" точках фронту та поклали свої життя в боях з російськими загарбниками.

Анатолій Зеленяк

У Нетішинській тергромаді повідомили про загибель 39-річного воїна Анатолія Зеленяка. Його життя обірвалось 26 лютого під час виконання бойового завдання. Трагедія трапилась поблизу населеного пункту Успенівка Донецької області. Герой був солдатом резерву запасної роти в/ч А 1619.

Анатолій родом із Тернопільщини. Після смерті матері єдиною рідною людиною стала для нього тітка. Тому він переїхав до неї в Нетішин і тут проживав.

Прощання із захисником відбудеться у понеділок, 10 березня. Анатолія Зеленюка поховають у Нетішині.

Олександр Кочура

Війна забрала життя захисника з Крупецької громади – Кочури Олександра Сергійовича. З ним прощаються сьогодні, 8 березня.

Народився Олександр 13 травня 1998 року на Миколаївщині. Після смерті матері сім’я переїхала у село Колом’є Хмельницької області. Тут герой проживав по цей час.

«Він з дитинства вирізнявся добротою, щирістю та справедливістю. Олександр був людиною, яка завжди ставила інтереси інших вище за свої власн. Був відданим другом, люблячим батьком, чоловіком. 5 травня 2023 року підписав контракт. Під час служби у Національній Гвардії України отримав звання молодшого сержанта. Його мужність та відданість не залишали сумнівів у тому, що він справжній воїн», – розповідають у громаді про героя .

Олександр Сергійович служив командиром 1 відділення протитанкових керованих ракет – старшим оператором взводу протитанкових керованих ракет роти вогневої підтримки батальйону оперативного призначення військової частини 3043 НГУ. Він загинув 20 лютого.

Роман Лазарев

У п'ятницю, 7 березня, Ярмолинецька громада прощалась із героєм Романом Лазаревим.

Роман народився 18 січня 1991 року. Після закінчення школи навчався у Лісоводському професійному навчальному закладі на електрогазозварювальника. Працював на різних роботах. Перед мобілізацією був кондуктором громадського транспорту у Хмельницькому.

«Рома хотів іти служити ще з самого початку війни, - розповідає сестра Олена,- але його не брали через хворобу. Після лікування він все ж не покидав думки про службу в армії, захист країни. Коли отримав повістку одразу ж пішов до військкомату. Це було у квітні минулого року».

На фронті військовий був механіком-водієм 31 окремої механізованої бригади оперативного командування «Північ». Під час виконання бойового завдання 1 березня він отримав важке поранення. Це сталось на Покровському напрямку. Лікарі боролися за життя Романа Лазарева, однак рани виявилися не сумісні із життям. Серце воїна зупинилося у шпиталі міста Дніпро. Йому навіки 30 років.

Поховали героя на кладовищі села Жилинці.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.