Вважалися зниклими: загинули дев'ятеро захисників з Хмельниччини
- Розповідаємо про Героїв, які віддали свої життя за мир в Україні.
У дев'ятьох родинах на Хмельниччині довгі місяці чекали на звістку від синів, братів, чоловіків — воїнів, які зникли безвісти на фронті. Кожен день очікування був пронизаний надією та вірою у диво, проте його не сталося.
Після офіційного підтвердження, громади області повідомили про загибель ще дев'ятьох Героїв, які віддали своє життя за мирне небо.
Олександр Бабко
20 червня кам’янчани попрощалися з Героєм — старшим солдатом Олександром Миколайовичем Бабком, який загинув два роки тому. Про це повідомив міський голова Кам’янця-Подільського. Олександр Бабко народився 27 жовтня 1981 року. Значну частину свого життя він присвятив служінню Батьківщині. До лав Збройних Сил України Олександр вступив у листопаді 1999 року. Відтоді неодноразово ставав на захист держави: проходив строкову службу, брав участь в антитерористичній операції у 2014–2015 роках, а з початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022-го знову повернувся до війська.
Служив у бойових підрозділах до останнього дня — обіймав посаду старшого механіка-водія першого штурмового відділення третього штурмового взводу другої штурмової роти першого штурмового батальйону.
Життя Героя обірвалося 24 червня 2023 року в районі населеного пункту Іванівське, Бахмутського району Донецької області, під час бойових дій.
Олег Водясов
Після довгого очікування захисник Водясов Олег Анатолійович повертається додому на щиті у Шепетівську громаду. Про це повідомили у міській раді. Зазначається, що понад рік герой вважався зниклим. Він загинув 25 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку. Олег Анатолійович служив стрільцем-снайпером 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти 1 штурмового батальйону військової частини, штаб-сержантом. Він народився 14 жовтня 1975 року. Прощання з Олегом Водясовим відбудеться у понеділок, 23 червня, у Шепетівці. Поховають воїна на міському кладовищі. 23 червня 2025 року оголошено Днем жалоби на території Шепетівської міської територіальної громади.
Віктор Горбик
20 червня у Старокостянтинівській громаді відбулася церемонія прощання із захисником України, солдатом Горбиком Віктором Володимировичем. Вірний військовій присязі, Віктор, який вважався зниклий безвісти, загинув 22 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новопокровське Покровського району Донецької області.
Поховали Віктора Горбика на міському кладовищі.
Максим Гришко
У Білогірській громаді попрощались із Гришком Максимом Анатолійовичем. Герой майже рік вважався зниклим. Про це повідомили у селищній раді.
Тут розповіли, що повномасштабне вторгнення змусило Гришка Максима Анатолійовича залишити рідний дім, адже значну частину свого життя він прожив у Мелітополі. Не бажаючи жити під окупацією росіян, з рідними був змушений шукати нову домівку, якою стала Білогірська громада. Проживаючи в Сушівцях, у 2023 році він долучився до лав Збройних Сил України, де обіймав посаду командира радіовідділення взводу зв’язку. Разом із побратимами Максим ніс службу в Запорізькій області, а згодом — на Донеччині, де й обірвалося його життя. 21 серпня 2024 року в районі населеного пункту Новогродівка зв’язок із військовим зник. Довгих десять місяців родина не полишала спроб його знайти. Проте страшна звістка, яка надійшла минулого тижня, поклала край усім сподіванням. 20 червня білогірчани, ставши навколішки, зустрічали Героя. Гришко Максим загинув у віці 40 років. Поховали бійця в селі Сушівці з усіма військовими та релігійними почестями.
Микола Коржіньовський
20 червня красилівчани живим коридором, навколішки провели в останню дорогу жителя села Хотьківці, навідника механізованого батальйону – солдата Миколу Коржіньовського. Герой був 1991 року народження. Він вважався зниклим безвісти з листопада 2023 року. Про це повідомили у міськраді. Микола Коржіньовський народився в селі Митинці та навчався у місцевій школі. Згодом здобув освіту провідника у Жмеринському вищому професійному училищі та працював на залізниці. Пройшов строкову службу у десантних військах. Далі навчався в Міжрегіональній Академії управління персоналом, де отримав фах юриста. Зі слів усіх, хто його знав, Микола був надзвичайно доброю та чуйною людиною, готовим допомогти кожному, хто цього потребував. Любив працювати із землею — щось садити та вирощувати. А понад усе — любив свою родину. З особливою ніжністю тішився донечкою Оленкою. Як сказала його дружина – він був найкращим татом у світі — міг дістати зірку з неба, аби бачити усмішку своєї Оленки. Коли почалась велика війна, на другий день Микола Коржіньовський разом із сімʼєю повернувся з-за кордону до рідного дому, щоб стати на захист України. Добровольцем вступив до лав місцевої роти охорони. Згодом воював у бойових підрозділах під населеним пунктом Золоте та на Запорізькому напрямку. У листопаді 2023 року під час виконання завдання в районі населеного пункту Роботине Запорізької області Герой зник безвісти. У всіх була надія, що він живий. Але 16 червня цього року підтвердилося найстрашніше – тоді військовий загинув.
Олександр Лавринюк
«На щиті» у Полонську громаду повертається захисник Лавринюк Олександр Олександрович, 1983 року народження, який вважався зниклим безвісти від 16 червня 2024 року. Про це повідомив міський голова. Лише нещодавно стало відомо, що гранатометник 2 єгерського відділення 2 єгерського батальйону, вірний військовій присязі на вірність українському народові, Олександр Лавринюк віддав своє життя у бою в районі населеного пункту Новопокровське Покровського району Донецької області.
Вадим Погинайко
Після майже двох років у статусі зниклого безвісти гірка звістка сколихнула Дунаєвецьку громаду. Підтвердилася загибель солдата Погинайка Вадима Анатолійовича, 1973 року народження, жителя села Мушкутинці. Вадим Анатолійович став на захист України у травні 2023 року. Після проходження навчання в місті Рівне, був направлений на передову, де виконував бойові завдання. З 15 липня 2023 року зв’язок із ним обірвався. Майже два роки військового вважали зниклим безвісти. І ось тепер його близькі дізналися найстрашніше — захисник героїчно загинув у боях поблизу населеного пункту Масютівка Харківської області. Вірний військовій присязі, Вадим Анатолійович до останнього подиху захищав Україну, її свободу, гідність і майбутнє.
Віталій Трофимчук
Сьогодні, 21 червня, у Старокостянтинівській громаді, що на Хмельниччині, прощаються з 39-річним військовослужбовцем Віталієм Трофимчуком. Про це повідомили в Старокостянтинівській громаді. За їхньою інформацією, Віталій, якого вважали зниклим безвісти, загинув 25 жовтня 2024 року під час бойового завдання біля Новоселидівки на Донеччині.
"Він був мобілізованим. Жив у селі, підробляв тим, що допомагав односельцям. Родини своєї не мав. Батьки померли ще до його мобілізації: спершу мама, а через дев’ять місяців — батько. З рідних у нього залишилася тільки сестра", — розповів староста Самчиківського старостинського округу.
Андрій Цімарний
У Гвардійській громаді 19 червня зустріли живим коридором пам'яті захисника Андрія Цімарного, який також тривалий час вважався зниклим безвісти. Про це повідомили у громаді. Загинув боєць 6 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання. Вічний спочинок знайшов на кладовищі у рідному селі Райківці.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
