«Я ношу обручку і чекаю, що він повернеться»: історія зниклого Богдана Ужвюка з Хмельниччини

Анастасія БЕВЗ

Богдан Ужвюк – 46-річний військовий родом із Шепетівки.
Рік про нього немає звістки. Чоловік зник безвісти на Запорізькому напрямку.
Історією воїна поділилась його дружина.

«Він зробив мені пропозицію і одягнув обручку – я погодилась. Я досі її ношу на руці. Просто не можу її зняти, бо вірю, що колись чоловік повернеться додому». Це слова Алли Вознюк, дружини зниклого на війні Богдана Ужвюка.

Востаннє вони спілкувались перед його бойовим завдання. Це було у березні 2024-го. Тоді військовий перебував на Запорізькому напрямку. З того часу – лише невідомість. Від командирів Алла чула лише те, що зв’язок з Богданом обірвався. Розповідаємо історію дружини та зниклого безвісти Богдана Ужвюка з Хмельниччини.

Богдан родом із Шепетівки. Тут провів своє дитинство і здобув освіту. Після навчання займався різними будівельними роботами, зокрема перекривав будинки. Пізніше поїхав до рідного брата в Одесу на підробітки. Саме там його і застало повномасштабне вторгнення.

Відео дня

Чоловік вирішив сам піти захищати країну і 19 березня 2022-го мобілізувався.

На той момент Богдан ще не знав майбутню дружину. З Аллою вони познайомились, коли він вже був у війську. А далі їх історія стрімко почала стрімко розвиватись.

– Знайомство трапилось випадково, через соцмережі. Це був 2023 рік. Пізніше Богдан розповідав мені, що на початку повномасштабної війни просто не міг залишитись осторонь. Хоча він ніколи не був військовим і не тримав у руках зброю, – розповідає дружина.

Чоловік спочатку служив у складі 36-ої окремої бригади морської піхоти. Виконували завдання на Донеччині. Тоді разом з коханою вони будували плани, хоч і на відстані.

Алла розповідає, як у грудні 2023-го Богдан купив обручки та зробив пропозицію. А вона погодилась.

В 2024 році Богдана перевели на Запорізький напрямок. Там він ніс службу в складі 118-ої окремої механізованої бригади. У січні пара планувала одружитись.

– Його тоді не відпустили, тому запланував відпустку на 1 квітня. Сказав, що як приїде – одразу одружимось.

За словами дружини, 15 березня мало бути його перше бойове завдання. Алла пригадує розмову з чоловіком:

– В той період ми менше спілкувались, адже у нього було багато роботи. На той момент він ще не встиг ні з ким познайомитись, бо перебував там кілька днів. Вранці зателефонував і сказав, що після обіду йдуть на бойове завдання. Близько 15-ої був наш останній відеозв’язок. Чоловік сказав не переживати, що все буде добре. Телефон він з собою не бере, тому обіцяв зателефонувати, як повернеться, – пригадує дружина військового.

За три дні жінка дізналась, що Богдан зник безвісти.

– Поліція, заяви, спілкування з побратимами, командирами – це все не дало результату. Інформації про Богдана немає. Мені повідомили, що перервався зв’язок по рації. Тоді їх було четверо, двоє потім повернулись. Але і вони нічого не знають і не бачили, – каже Алла.

Богданові виповнилось 46, коли він вже вважався зниклим. Вже рік дружина не знаходить собі місця в пошуках будь-якої інформації про чоловіка. Сподівається, що Богдан живий і міг потрапити у полон.

– Ми шукаємо, спілкуємось з рідними. Дуже багато пишуть, що про полон дізнаються і через рік, і через два. Тому я надіюсь, що Богдан теж міг потрапити у полон. Зараз мені допомагає триматись тільки надія, – додає дружина військового.

Алла також каже: у найближчих планах було одруження.

– Обручку я досі ношу на руці, не можу її зняти тому, що вірю, колись чоловік повернеться додому. Він також планував купити будинок, щоб ми жили в ньому після війни.

Щоп’ятниці Алла Вознюк виходить на акції у Хмельницькому, які організовують рідні полонених та зниклих безвісти військових. Додає, що так вона відчуває підтримку. Також неодноразово їздила у Київ, де були зустрічі з Координаційним штабом та уповноваженим з питань зниклих безвісти за особливих обставин. А в режимі онлайн проводять бригадні зустрічі з іншими структурами. Дружина робить усе можливе, аби знайти хоч якусь інформації про чоловіка.