«Заради дітей пішов у ЗСУ»: загиблому воїну з Хмельниччини просять звання Героя

Юлія Номировська

Віталій Гандзюк був родом із Волочиська Хмельницької області
З 2022-го року воював у найгарячіших точках фронту.
Військовий прагнув повернутись додому з перемогою, аби його сім'я була щасливою.
Він загинув в запеклому бою на Курському напрямку.

Віталій Гандзюк був чудовим чоловіком та батьком. У 21 одружився. З дружиною виховували двох дітей. Та настала війна. Коли Віталій отримав повістку – сказав, що піде. Зробив це заради своїх дітей. Хотів, аби вони були щасливі, а для цього потрібно було закінчити війну. До останнього подиху чоловік боронив Україну. З упевненістю його можна назвати Героєм сучасності.

Петицію з проханням до Президента присвоїти Віталію почесне звання Героя України нещодавно створили його рідні. Вони закликають небайдужих зберегти пам’ять про захисника. Це найменше, що можна зробити для воїнів, коли їх вже немає поруч

Розповідаємо історію Віталія Гандзюка детальніше.

Відео дня

Він був родом із Волочиська. Мати захисника Оксана поділилась із vsim.ua, що з малечку Віталій «розумів життя», допомагав, був розумниме і не капризним. До призову у військо чоловік працював у газконторі Волочиська, забезпечував сім’ю – доньці Саші зараз – вісім, а синові Артуру п’ять років.

У 2022 році чоловік пішов до військкомату та отримав повістку. Рідні намагались його відмовити.

"Але він сказав, що він піде, бо так потрібно. Зробив це заради своїх дітей", – каже мама героя Оксана.

Віталій Гандзюк пройшов навчання в Англії та влітку 2022-го відправився на фронт. Військовий служив у складі 501 батальйону. Воював на Донецькому напрямку і поблизу Вовчанська на Харківщині, де отримав поранення.

Востаннє з матір’ю чоловік розмовляв 14 серпня цього року. Тоді разом з побратимами він вирушив на завдання. Це був Курський напрямок.

"Він подзвонив і сказав, що вони переїжджають. Він не прощався з нами, а просто йшов на завдання – знав, що треба. Він пішов заради своєї сім’ї і своїх дітей, бо інакшого виходу він не бачив", – розповіла Оксана.

З того часу на зв’язок так і не вийшов.

"Нам сказали, що їх було п’ятеро на завданні і вони зненацька потрапили під сильний обстріл. Вижили лише двоє", – каже матір.

Віталій загинув 20 серпня у віці 30-ти років.

Рідні кажуть, він не будував глобальних планів на життя. Адже потрібно було закінчити війну. Єдине, чим ділився: аби його діти мали все і були щасливі.

Зі слів його побратимів, Віталій завжди був позитивним, готовим завжди допомогти і впевнено йшов до перемоги не бажаючи відступати назад, вірив і робив усе щоб повернутися додому з перемогою.

Підписати петицію, і таким чином вшанувати пам’ять героя, можна за посиланням.