Змінювали статус із полоненого на зниклого: як мати з Хмельниччини шукає сина 4 роки

Анастасія БЕВЗ

Статус воїна Володимира Зіняка змінювали з полоненого на зниклого.
Рідні чотири роки живуть надією, що він повернеться. А мама готова на все, аби побачити сина.

Володимир Зіняк – військовий, з яким зник зв’язок ще у 2022-му. Тоді він виконував завдання на Луганщині. Мама та сестри живуть надією і чекають на його повернення чотири роки. Розповідаємо історію 33-річного воїна з Хмельниччини.

Опора для мами і сестер

Володимир родом із села Княгинин у Кам’янець-Подільському районі. Тут ходив до школи і провів дитинство. Після школи хлопець вступив до училища – навчався на плиточника-облицювальника. Дуже швидко юнак подорослішав і почав заробляти гроші для сім’ї.

Мама Антоніна виховувала трьох дітей сама – двох доньок і сина. Вова був найстаршим і єдиним чоловіком в сім’ї, тому ще зі школи підробляв.

За словами Антоніни, одразу після школи син разом з іншими чоловіками їздив на заробітки по будівництву й ремонтах. Навчання в училищі довелось пропускати.

– Нам на той момент було важко. Володя рано почав заробляти для сім’ї, через це пропускав навчання. Але попри всі пропуски, екзамени він здав добре, все знав і вмів. Сказав тоді, що головне в житті – це практика, – згадує матір.

Далі була служба в армії, після якої хлопець знову повернувся на будівництво.

Зник в 2022-му на Луганщині

Повномасштабна війна застала Володимира у Кам’янці. Тоді, в лютому, його бригада саме перебудовувала магазин. Як закінчив роботу – одразу пішов до військкомату, а наступного дня вже їхав на навчання.

– Він не чекав, поки його покличуть…Сказав, що військовозобов’язаний і мусить йти. Він в нас такий, що ніколи не залишиться осторонь, – розповідає матір військового.

За словами Антоніни Гончар, в лютому син пішов до війська, а в березні вже воював на Донеччині. Це був 2022 рік…

Володимир Зіняк служив у складі 24-тої окремої механізованої бригади імені короля Данила.

Жінка пригадує той день, 10 квітня…син йшов на завдання і обіцяв передзвонити за кілька днів. День, другий – ні дзвінка…на зв’язок Володимир так і не вийшов.

– Він нічого ніколи не розповідав, їм це було заборонено. Ми навіть не знали, де він і що…На всі мої запитання, син відповідав коротко. «Тут таке твориться, що якби сів писати книжку, то в 2 томи не помістилося б», – говорив тоді.

Зв’язок з військовим зник 11 квітня 2022 року. Сталося це в районі Попасної-Новоолександрівки на Луганщині.

«Я заради дитини на край світу піду»

З того часу Антоніна почала шукати сина. Розповідає, як з 2022 року сама їздила на акції, писала і зверталась скрізь, не маючи жодної підтримки. Давно в одній з рашистських груп натрапила на фото документів сина…Та попри це, мати сподівалась, що він живий.

Жінка також спілкувалась з побратимами Володимира. За їх словами, він завжди приходив на допомогу, а бойові виходи були з ним успішними, тому вважали військового «талісманом».

Статус воїна Володимира Зіняка мінявся з полоненого на безвісти зниклого. Мати по крупинках збирає будь-яку інформацію про сина. Зокрема, була й версія, що він може перебувати в російській колонії. Але це не підтверджено.

В той же час, Антоніна з острахом думає про репатріацію, коли тіла воїнів повертають додому. Збігів по ДНК наразі не було.

Мати військового невтомно їздить на кожну акцію на підтримку полонених та зниклих безвісти. Зараз вона об’єдналась з рідними інших військових.

– В мене одна мотивація – знайти свою дитину. Заради своєї дитини я на край світу піду і готова будь-куди поїхати, – каже Антоніна Гончар.

В їх рідному селі наразі є троє воїнів, які вважаються зниклими безвісти. Жінка звернулась до сільської ради, аби облаштувати місце й прапор з іменами зниклих безвісти. Але їй відмовили ,пояснюючи тим, що потрібні гроші.