Іконопис - прибуткова справа. Репортаж з хмельницької школи “Нікош”

Іконопис - прибуткова справа. Репортаж з хмельницької школи “Нікош”

  • Щоб намалювати ікону, використовують клей з кісток та справжнє золото.

  • Та це не єдині дивацтва старовинного ремесла.

  • Чим ще воно вражає? Скільки така ікона коштує? У скільки обходиться навчання іконопису?

  • Відповіді шукайте у матеріалі.

Кістки, яйця та крейда - більше схоже на рецепт не зовсім їстівної страви. Та саме з такими матеріалами чи не щодня працюють іконописці в Хмельницькому. Ба більше, навчають цього дітей. Секретами старовинного ремесла з журналісткою “Всім” поділилася Юлія Неліна, директорка першої в Україні школи іконопису “Нікош”.

Як навчаються та скільки платять

У школі іконопису “Нікош” навчаються діти віком від 9 до 18 років. В окрему групу набирають дорослих. Заняття проходять з 16 до 19 години тричі на тиждень. З учнями працюють і в неділю, бо серед них є працевлаштовані дорослі.

  • <

    Відео дня
    /li>

Навчання в школі триває 6 років. Впродовж першого року вчаться малювати елементи ікони на папері. Простим олівцем виводять риси обличчя, руки, деталі одягу, грецькі літери. Лише після цього переходять до написання повноцінної роботи.

Першу ікону пишуть на товстому картоні та працюють за мольбертом. При цьому користуються муштаблем.

Муштабль - це інструмент, який допомагає майстру не торкатися рукою зображення. Він виглядає як звичайна палиця, на яку опирають руку з пензлем.

За час навчання учні по черзі опановують візантійську та живописну техніки. За рік пишуть в середньому по одній іконі, які забирають з собою додому. У школі залишаються лише дві дипломні роботи - на згадку. По закінченні школи випускники отримують свідоцтво

Навчання - платне. Суму директорка школи називає не охоче. Каже, для різних категорій учнів вона відрізняється. Річ у тому, що 92 учні навчаються на бюджеті за співфінансування міської ради. Але крім них є група самоокупності, де навчаються 16 осіб. Вони платять повну суму. Крім цього, додатково всі учні платять за матеріали або ж купують їх самі. Разом у місяць виходить близько 500-600 гривень.

Після школи випускники можуть вступити до мистецького вишу, по закінченню якого стати викладачем іконопису, відкрити власну студію або писати ікони на замовлення. 

Іконопис - прибутковий

За словами Юлії, іконопис досить прибуткова справа. Писана ікона - вартісна річ. Лише матеріалів на неї потрібно закупити на суму від 3 тисяч гривень. Якщо врахувати тривалу роботу майстра, яка може зайняти кілька місяців, ціна роботи зростає в рази.

Про ціну готової роботи у школі говорили не охоче. На сайті “Іконний двір”, де також продають писані ікони, вартість роботи коливається від 3 до 50 тисяч гривень залежно від розміру та використаних матеріалів.

Юлія розповіла, що ікони часто замовляють на вінчання або іменини. Також майстри розписують церкви та організовують виставки. Школа “НІкош”, за словами Юлії, представляла свої роботи як в Україні, так і за кордоном - в Модесто, Сан-Франциско (США), Торонто (Канада), Перемишлі (Польща), у Мексиці та навіть на Гаваях.

Вона розповіла, що ікони пишуть на липових дошках, які проходять спеціальну підготовку. Перед використанням їх кілька років сушать у природних умовах, потім шліфують і вкривають клеєм з риб’ячих кісток. На клей кріплять лляну тканину, знову сушать і грунтують левкасом.

Левкас - суміш, за кольором та консистенцію схожа на шпаклівку. Її готують з крейди та клею. Дошку нею вкривають у кілька шарів, щоб поверхня була рівною. Коли левкас висихає, поверхню наждачним папером шліфують до блиску. Деякі майстри роблять це настільки ретельно, що вона стає схожою на дзеркало.

Перед початком роботи дошка має “вилежатися” за різної температури, щоб потім вона  не потріскалася. Зазвичай на це витрачають близько двох тижнів. Однак деякі заготовки зберігаються в майстерні роками.

Можуть зберігатися 400 років

За словами Юлії, ікони можна писати й на звичайному полотні, як картини. Але тоді вони не будуть такими довговічними. На полотні фарба пошкоджується при кожному перенесенні, бо воно рухоме. А дошка - статична. За словами Юлії, ікони з такою основою зберігаються по 300-400 років, а то й довше.

До того ж ікону на дошці легше реставрувати, бо фарбу можна зішкрябати та нанести заново. З полотном так зробити не вийде.

Малюють фарбами з яєць та … золотом

Юлія розповіла, що на дошку з левкасом простим олівцем наносять контури майбутньої ікони. Для цього використовують канонічні зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих та ангелів.

Готовий малюнок розписують фарбою темпера. Її готують з яєць з додаванням пігментів. У давнину така фарба була цілком органічною й готували її вручну. Зараз, за словами Юлії, темперу купують, а до її складу додають різні домішки, щоб вона не псувалася.

Крім фарби, для виготовлення ікон використовують сусальне золото та срібло. Це надтонкі листки справжніх дорогоцінних металів. Ними прикрашають фон ікони та німби святих.

На золото навіть не дихають

Листки золота та срібла невагомі, вони можуть злетіти в повітря від найменшого подиху. Майстер-іконописець працює з ними в масці в окремій кімнаті.

Зображення розписують фарбами в суворій послідовності. Спочатку зафарбовують фон, потім елементи одягу, й лише на останок - руки та обличчя (його називають ликом - прим. автора). Поступово нашаровують різні відтінки фарби - від найтемнішого до найсвітлішого. Так зображують рельєф тканини чи гру світла й тіні на обличчі.

За словами Юлії, ця робота вимагає багато часу й терпіння. Але результат того вартий -  завдяки нашаруванню готова ікона наче сяє зсередини.

Одна ікона - рік часу

Писати ікону майстер може впродовж цілого року, а то й довше. Кількість витраченого часу залежить від розміру зображення, майстерності іконописця та техніки написання.

Так, роботи у візантійській техніці виконують швидше, ніж живописні.

Ікони у візантійській традиції мають чіткіші лінії та контрастну кольорову гаму. Для них характерною є зворотна перспектива. Це означає, що на зображенні ближчі предмети здаються меншими, віддалені - більшими. Така техніка створює враження, ніби всі лінії на іконі сходяться не на горизонті, а в людині, яка на ікону дивиться.

Довідка. Першу в Україні студію іконопису “Нікош” у 1996 році заснував Микола Бередищук. Після навчання у Греції він вирішив відродити традиції візантійського іконопису в Україні. У 2005 році рішенням міської ради студію перетворили у школу. Відтоді частина її учнів може навчатися на бюджетній основі. У травні 2021 року Миколи Володимировича не стало й школу очолила його донька - Неліна Юлія Миколаївна.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.

школа
Коментарі

keyboard_arrow_up