Жінка за кермом: історія Інни з Теофіполя, яка працює водійкою на підприємстві (новини компаній)

• Чоловіча професія чи жіноче покликання?

• Історія Інни з Теофіполя, яка є єдиною жінкою-водійкою на хмельницькому підприємстві.

Розвінчання багатьох стереотипів у сучасному суспільстві – не рідкість. Зокрема – професії, які в минулому вважалися виключно чоловічими, вже давно опанували жінки. Одна з них – водій. 

Так, на вулицях Хмельницького за кермом автівок можна помітити багатьох представниць прекрасної статі. Вони керують не лише легковиками, а й навіть великогабаритним транспортом – тролейбусами. Освоюються жінки й за кермом автомобілів, які обслуговують великі підприємства. Одне з таких – філія «Рідний край» Західного Хабу МХП, офіс якої розташований в селі Новоставці Хмельницького району.

Про єдину жінку-водійку, яка працює на хмельницькому підприємстві, розповідаємо далі, в цьому матеріалі.

Все почалося з таксі

За добу – близько 350 здоланих кілометрів. У салоні – завжди лежить помада. А перед очима – кермо й дорога. Все це – про Інну Петровську, 42-річну водійку з Теофіполя. Вона керує автівками вже 16 років. Цю справу дуже любить і не уявляє себе в іншій професії.

Вперше за кермо сіла після закінчення навчання. Пригадує, це був ВАЗ 2108. Сівши на місце водія, говорить Інна, була схвильована, як і всі початківці. Тоді жінка ще не знала – з часом закохається у водійську справу й присвятить їй життя.

• Автомобілем я керую вже 16 років. Сіла за кермо після закінчення навчання. Першою машиною у мене була так звана «вісьмьорка». Тоді мені її подарував брат. Взагалі я вчилася на бухгалтера. Та в результаті – стала водійкою. Причому це сталося дуже неочікувано. Один раз погодившись на пропозицію спробувати себе в ролі таксистки, я вже безповоротно полюбила цю справу, – розповідає Інна.

Одного дня Інні запропонували «потаксувати» рідним Теофіполем. «Чом би й ні?», – подумала вона. І виїхала на один виклик. Виклик, що затягнув Інну за кермо таксі на 8 років. 

Минув час. Інні запропонували іншу роботу, та теж в ролі водійки. Мова йде про виконання обов’язків на хмельницькому підприємстві. Довго не роздумуючи, вона погодилася. Працює там вже 4 місяці. Вона єдина жінка в чоловічому колективі. 

• Є такий стереотип, що професія водія – це чоловіча робота. Та я вважаю, що коли любиш роботу – вона не буває чоловіча. Я, наприклад, не можу себе уявити на іншій роботі. Щоб я і без руля? Та ні… (сміється), – додає Інна.

Працює за кермом дві доби 

До обов’язків пані Інни на підприємстві входить розвезення працівників до місця роботи та додому. За добу вона проїжджає близько 350 кілометрів. На свою зміну заступає на дві доби. Протягом цього часу з різних населених пунктів вона доставляє до пункту призначення трактористів, доярок та інших робітників підприємства. 

Перших пасажирів забирає о 4-й ранку. Інна каже – коли їде з кимось, любить вести розмови. А будучи в дорозі одна – не може їхати без музики. 

• Я їжджу на Renault Logan. Заступаю на роботу вранці. Працюю дві доби, а тоді міняюся з напарником. У салоні в мене завжди чистота. Люблю, аби пасажирам було комфортно. Вранці, коли беруся до роботи, в мене ритуал – я спершу включаю музику, а тоді рушаю. Їду за першим працівником.

І так, протягом своєї зміни, я забираю з населених пунктів Хмельницького району людей – шоферів, трактористів, доярок. Коли їхня зміна на роботі закінчується – розвожу їх додому. Пасажири завжди дуже зі мною привітні, – розповідає Інна. 

Попри те, що робота триває дві доби, Інна каже – працювати їй не важко, а навпаки в радість. Мовляв, отримує справжнє задоволення, їдучи дорогою, торкаючись керма та насолоджуючись звуком мотора.

«Я могла б жити в машині»

Як і в житті будь-якого водія, в Інни не обходиться без поломок. Проте в цих випадках колеги-чоловіки проактивно приходять на допомогу. Інна жартує, кажучи: «Я дівчинка і в мене нігті».

• Працювати з чоловіками – класно. Вони до мене дуже привітні, все допоможуть. От якщо якась поломка – завжди прийдуть мені на допомогу, – говорить Інна.
• Я розумію, що така робота не для кожної жінки. Але мені дійсно вона в задоволення. Тож якісь дрібниці, у вигляді ям на дорозі, я просто не помічаю. Я могла б жити в машині. Мені дуже подобається крутити кермо. Бути в русі, – говорить Інна Петровська.

Жінка-водійка також зізнається: хотіла б спробувати керувати великогабаритним транспортом. Мовляв, це був би цікавий та корисний досвід. І байдуже, що деякі вважають це суто чоловічою справою. 

• Немає поділу на чоловіче та жіноче, якщо це справа вашого покликання, – додає водійка зі стажем. 

Жінки опановують «чоловічі» професії

Таких історій, коли жінка починає працювати на стереотипно “чоловічій” професії, сьогодні стає дедалі більше. Війна викликала значний дефіцит кадрів у більшості компаній, адже мільйони людей виїхали за кордон або змінили місце проживання, продовжується мобілізація.

Перехід жінок в «чоловічі» професії може допомогти частково вирішити проблему дефіциту робочої сили в Україні. Тому на підприємствах Західного Хабу МХП з готовністю розглядають жінок на будь-які вакантні посади, в кожному конкретному випадку готові проявляти гнучкість.

• Ми, як і інші компанії, через війну зіткнулись з браком кадрів. Одне з рішень проблеми бачимо в залученні жінок на професії, які вважаються традиційно чоловічими. Зараз дуже важливо змінювати ставлення до гендерних ролей на ринку праці. Тим паче, що ці стереотипи багато в чому вже неактуальні. Наприклад, водії і трактористи в нашій компанії виконують свої обов’язки на сучасній техніці, на перший план виходять такі якості людини, як гнучкість мислення, аналітичні здібності, вміння приймати правильні рішення в складних ситуаціях. Для жінок опанування «чоловічих» професій дає можливість бути більш цінними на ринку праці, більше заробляти, – розповіла Ірина Литвин, старший бізнес-партнер з персоналу Західного Хабу МХП.