Змінити лікарняні стіни на історичні будівлі: військовослужбовці на реабілітації побували у Кам'янці-Подільському (пресслужба ГО «Громадсько-військовий рух»)
Медикаменти лікують тіло, але для відновлення духу потрібні щирі емоції, зміна обстановки та відчуття плеча поруч. Днями військові, які проходять лікування й реабілітацію в одному з закладів Хмельницького, вирушили в особливу мандрівку до старовинного Кам'янця-Подільського.
Поїздку організували за підтримки ГО «Громадсько-військовий рух» спільно з психологом-реабілітологом, який працює з воїнами, та працівниками медичного закладу.
Програма поїздки поєднала відпочинок, спілкування та елементи психологічної підтримки. Під час подорожі учасники виконували вправи, спрямовані на соціально-психологічну комунікацію, використовували елементи когнітивно-поведінкової та арт-терапевтичної роботи. Водночас головною метою було дати військовим можливість змінити звичне середовище та отримати позитивні емоції. І це вдалося.
Учасники поїздки зізнавалися, що така зміна обстановки була дуже потрібною. Нові місця, спілкування, цікаві історії та можливість просто прогулятися містом допомогли відволіктися від щоденних переживань.
Знайомство з містом розпочалося з автобусної екскурсії. Далі на учасників чекала пішохідна прогулянка Старим містом із відвідуванням історичних та культурних пам'яток. Екскурсію провів відомий краєзнавець та гід Ігор Байдак. Його розповіді про Кам'янець-Подільський, його історію, людей та події минулих століть перетворили прогулянку на справжню подорож у часі. Військові із цікавістю слухали гіда, ставили запитання, фотографувалися та просто насолоджувалися атмосферою старовинного міста.
Водночас ця поїздка мала ще один важливий вимір. Військовослужбовці, які проходять лікування та реабілітацію, родом із різних куточків України. Для багатьох із них Кам'янець-Подільський став не просто туристичною локацією, а можливістю побачити одне з найдавніших і найбагатших на історію міст України, поспілкуватися з його мешканцями та відчути живий зв'язок між людьми з різних регіонів. Такі зустрічі вкотре нагадують: попри різні міста, області та життєві історії, нас об'єднує значно більше — спільна культура, пам'ять, взаємоповага і розуміння того, що ми один народ і маємо одну спільну мету — вільну та сильну Україну.
Особливим та емоційним моментом поїздки стала зустріч із земляком, який є прикладом стійкості та професіоналізму — військовослужбовці побачилися із захисником України, майором, учасником АТО Олексієм Шинальським. Він — військовослужбовець у четвертому поколінні та легендарний сапер із позивним «Француз». Майор понад десять років служив у Центрі розмінування України, а також півтора року навчався у школі інженерних військ Франції. Саме з цим періодом пов'язують його позивний «Француз». Зображення Олексія Шинальського свого часу з'явилося на поштовій марці «За честь! За славу! За народ!», яку випустила «Укрпошта». Для військових ця зустріч стала особливою. Адже говорити з людиною, яка сама пройшла військовий шлях і добре розуміє досвід побратимів, — це зовсім інший рівень спілкування. Тут не потрібно багато пояснювати. Є спільний досвід, взаєморозуміння та повага.
Військові повернулися до Хмельницького задоволеними та з новими враженнями. Для когось ця подорож стала можливістю вперше за тривалий час побувати у Кам'янці-Подільському, для когось — нагодою поспілкуватися з побратимами поза межами лікарняних палат, а для когось — просто провести день без думок про лікування та реабілітацію. Для багатьох важливим стало й відчуття єдності — можливість побачити, що незалежно від того, звідки родом кожен із них, Україна для всіх одна, а її люди готові підтримувати одне одного. Такі поїздки допомагають не лише відкривати нові місця, а й відчувати себе частиною великої спільноти, яка тримається разом.
Такі поїздки важливі не лише як дозвілля. Вони допомагають відновлювати соціальні зв'язки, підтримувати комунікацію та повертатися до звичних життєвих активностей.
ГО «Громадсько-військовий рух» і надалі підтримуватиме українських захисників, допомагаючи їм не лише у вирішенні практичних питань, а й створюючи можливості для спілкування, відновлення та повернення до активного життя. Бо підтримка — це не завжди про великі слова. Іноді це просто поїхати разом у красиве місто, послухати цікаву історію, зустріти побратима, багато говорити, сміятися, фотографуватися і на якийсь час дозволити собі відпочити. Саме з таких моментів і складається шлях до відновлення.
