Хмельниччина попрощалась із військовою Наталією Колінчук: без матері залишилось двоє дітей

• У 2023 році жінка добровільно вступила до лав ЗСУ.
• Служила зв'язківцем, згодом стала командиром відділення.
• Серце героїні зупинилось 5 березня.

Сьогодні, 15 березня, Шепетівська громада, що на Хмельниччині, провела в останню земну дорогу молодшого сержанта Наталію Колінчук. Два роки жінка боролася з окупантами в самому «пеклі» війни. Вона пішла на фронт, аби захистити Україну та подарувати своїм дітям мирне майбутнє.

Про життєвий шлях захисниці розповіли у пресслужбі громади.

Наталія Володимирівна народилася 24 червня 1982 року в місті Шепетівка. Вона змалку була допитливою, наполегливою та сильною духом дівчинкою, пригадують рідні та знайомі. Середню освіту здобула у загальноосвітній школі №8. Після закінчення закладу Наталія обрала для себе технічну спеціальність – «радіозв’язок», вступивши до Київського електромеханічного коледжу. Дівчина завжди прагнула до самостійності у житті, кажуть у громаді.

У 2003 році Наталія вийшла заміж. Родинне щастя поповнилося народженням дітей: у 2004 році з’явився на світ син Артем, а у 2009 – донька Каріна.

З 2008 по 2018 рік Наталія працювала у Шепетівській колійно-машинній станції техніком технічного відділу. Вона відповідально ставилася до роботи, уміло поєднувала кар’єру та сім’ю. Жінка також намагалася започаткувати власну справу. А останніми роками працювала диспетчером у місцевій службі таксі.

Коли почалася повномасштабна війна, Наталія не змогла залишитися осторонь. 1 березня 2023 року вона добровільно вступила до лав Збройних Сил України. До війська доєднався також її молодший брат Володимир. Жінка пройшла навчання і була направлена на службу в 88-й батальйон як зв’язківець.

"Сильна й смілива, готова до боротьби – такою Наталя була з перших днів у війську. Її розум, відповідальність та цілеспрямованість дозволили їй швидко стати командиром відділення зв’язку", – зазначають у громаді.

Свою службу героїня розпочала на Лиманському напрямку, пізніше захищала кордони України на Сумщині разом із побратимами. Наталія завжди прагнула бути на рівні з чоловіками, а навіть більше:

"Я не тільки маю бути на рівні, мені треба вдвічі більше працювати, щоб показати, що я можу", – говорила вона.

Три тижні тому Наталія перевелася в іншу військову частину на Півдні України, де продовжувала службу, підтримувала побратимів і була тим, на кого можна покластися у найскладніші моменти.

В той час життя Наталії було сповнене важких випробувань. Хвороба передчасно забрала обох її батьків. Останнім важким ударом для неї стало прощання з батьком – лише чотири місяці тому. Попри труднощі жінка продовжувала боротися з ворогом. Виснажена війною, втомою, болем втрат, вона не скаржилася...Проте її серце не витримало. 5 березня 2025 року Наталії Колінчук не стало. Вона віддала Україні не лише свою силу, працю та мужність, а й саме життя, додали у громаді.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.