Вважався зниклим безвісти: на Хмельниччині попрощалися з воїном Андрієм Іщенком

Фото: Шепетівська міська рада

• Герой брав участь у найзапекліших боях — у Бахмуті, Херсоні, на Миколаївщині.
• Побратими дали йому позивний «Чегевара».
• Боєць загинув 6 листопада 2024 року.

У п’ятницю, 9 травня, Шепетівська громада провела в останню путь свого земляка — старшого солдата Андрія Іщенка. Він довгий час вважався зниклим безвісти. Історією героя поділились у міській раді.

Андрій Іванович Іщенко народився 24 серпня 1991 року — в день, коли Україна стала незалежною. Все дитинство провів у місті Шепетівка. Був щирим, добрим і активним хлопцем. Ще з підліткового віку допомагав батькові в роботі, навчився зварювальній справі та вирішив іти батьковим шляхом. Після школи вступив до професійного училища, де здобув фах зварювальника, а потім відслужив строкову службу на Донеччині у внутрішніх військах.

Особливе місце в його серці займало село Коханівка, де жила родина. Він часто називав це місце «раєм на землі» — там він відпочивав душею, любив риболовлю, природу і тишу.

Коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення росії, Андрій не залишився осторонь. Спочатку допомагав вимушеним переселенцям, а потім добровільно записався до війська. Проходив підготовку у місті Дубно, і саме там познайомився зі своєю майбутньою дружиною Надією. У липні 2024 року, попри війну, вони побралися — їхнє весілля відбулося біля лінії фронту на Миколаївщині.

Андрій служив у 34-й окремій бригаді, де виявляв диверсійні групи. Згодом у складі 23-ї механізованої бригади брав участь у найзапекліших боях — у Бахмуті, Херсоні, на Миколаївщині. Він не тільки воював, а й підтримував побратимів, тримав зв’язок із волонтерами. Побратими дали йому позивний «Чегевара» — за принциповість, характер і відданість.

У листопаді 2024 року Андрій Іщенко не повернувся з бойового завдання. Відтоді родина жила в очікуванні. Разом із ними чекав і Ганс — пес, якого побратими подарували Андрієві. Після зникнення господаря Ганса волонери передали рідним героя. Фото пса з написом «Поверніть мені господаря» облетіло соцмережі. Але дива не сталося.

Андрій Іщенко загинув 6 листопада 2024 року. За час служби він був неодноразово відзначений командуванням за мужність і відданість. Його останнє прохання — бути похованим у Коханівці — виконали.

Сотні людей прийшли попрощатися з героєм — родичі, друзі, побратими, жителі громади. Вони згадували Андрія як сильного, доброго, справжнього чоловіка, який вірив у справедливість і щиро любив Україну.

Читайте також: «На щиті» повернулось четверо військових з Хмельниччини. Імена

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.