"На одного платного - двоє безкоштовних", - директор "Електротрансу" про пільговиків у тролейбусах

Тиснява у тролейбусах і постійна боротьба за “місце під сонцем”. Сісти у громадський транспорт та ще й зранку або ввечері майже неможливо. Хмельничани постійно скаржаться, що через пенсіонерів змушені їхати як у консервній банці. Та ще й нарікають, пільговиків возять “за їхні гроші”. Кажуть, пенсіонери якраз і полюбляють їздити у годину пік, коли всі добираються на роботу або повертаються додому.

У листопаді з петицією до місцевої влади звернулася Лариса Лосюк. Жінка запропонувала обмежити час безкоштовного проїзду для пільговиків. Вважає, що це зможе розвантажити пасажиропотік. Поки електронне звернення ще набирає необхідні голоси. Журналісти vsim.ua дізналися, скільки коштів виділили на пільговий проїзд у 2018 та чи можна “забрати” пенсіонерів з громадського транспорту.

Корисне посилання

Актуальні ціни на ВИС у Хмельницькому на Automoto.ua.

Скільки платять в інших містах

Вартість проїзду у Хмельницькому - одна з найменших в Україні. Найдешевше можна кататись у тролейбусах Дніпра. Лише за півтори гривні. Ще у вісьмох містах проїзд коштує по 2 гривні. А далі йде Хмельницький, у якому вартість тримається на рівні 2,5 гривень. Наприклад, у сусідньому Тернополі за проїзд платять по 4 гривні.  

Для того, щоб бути в “плюсі”, варто було б підвищити вартість проїзду у тролейбусах. Так вважає керівник КП “Електротранс” Віктор Паламарчук. Щоправда, цього нема в планах міського голови.

Кожен п’ятий хмельничанин їздить безкоштовно

Хмельничани, які мають пільги, можуть безкоштовно їздити у тролейбусах та автобусах. В соцзахисті кажуть, таких у місті є близько 53-ох тисяч. Пільгами користуються пенсіонери, інваліди, діти-сироти та діти з багатодітних сімей, а також чорнобильці та учасники бойових дій. З 2014 року до цієї категорії включили і учасників АТО. Але кататись задарма вони можуть лише у комунальному транспорті.

Раніше кошти за перевезення пільгових категорій відшкодовувалось з державного бюджету. У 2016 році цю “місію” перекинули на місцеві бюджети.

- Нам майже стовідсотково повертають гроші за пільговиків. Є скарги, що в тролейбусах одні пільговики їздять. Але на рівні підприємства ми зараз ніяк не можемо вплинути, щоб щось змінити. Це треба вирішувати на рівні держави. Відмовити комусь у безкоштовному проїзді ми не маємо ніякого права, - пояснює директор КП “Електротранс” Віктор Паламарчук.

На 2018 рік міська рада відшкодує комунальному підприємству “Електротранс” 59,1 мільйонів гривень. Цими коштами планують повністю покрити пільгові перевезення.

На двох пільговиків - один платний

Щодня у тролейбусах перевозять до 30 тисяч пасажирів. Такі підрахунки роблять в “Електротрансі”. А от для того, аби порахувати пільговиків, яких возять безкоштовно, використовують коефіцієнт. Його встановили харків’яни, які минулого року робили аудит хмельницького транспорту. За їхніми підрахунками, кожного дня у тролейбусах їздить на 2,12 разів більше пільговиків, аніж платних пасажирів.

- Виходить, що на одного платного пасажира, ми веземо більше двох пасажирів-пільговиків. Але зараз ми бачимо, що той коефіцієнт занижений. Він дає можливість нам просто утриматися на плаву, за нього нам повертають гроші з міського бюджету, - розповідає Віктор Паламарчук.

“Електротранс” вже не збитковий?

Віктор Паламарчук розповідає, за минулий рік їм вдалося за кошти підприємства капітально відремонтувати старий тролейбус. На нього витратили 1,2 мільйона гривень. Крім того, близько 2,6 мільйонів гривень пішло на поточні ремонти та запчастини. Але вважає, що могли б витратити більше, але коштів не вистачало.

- Не без сліз можна подивитися на велику кількість наших старих тролейбусів. Всі вони потребують оновлення і капітальних ремонтів. Але на це коштів ми поки не маємо. Але добре, що зараз ми вийшли на той рівень, що не маємо заборгованості по зарплатах для наших працівників. І це все завдяки тому, що нам таки відшкодовують пільговий проїзд, - каже Віктор Паламарчук.

За 2017 рік підприємство вийшло на 114 тисяч гривень чистого прибутку. Вдалося це зробити за рахунок реклами на тролейбусах. За минулий рік виручили майже 400 тисяч гривень. Ще 6 000 гривень заробили на аудіорекламі з гучномовців на стовпах.

- Нам кажуть, щоб ми пробували самі триматися за рахунок власного прибутку. Тому і змушені заробляти кошти і на рекламі. За обклеєний тролейбус можна мати близько 15 тисяч гривень на рік. Так само беруть рекламки, які розміщуються на вікнах. В середньому розміщення коштує одну гривню на день, але беруть щонайменше на 10 днів, - коментує Віктор Паламарчук.

Замість пільг - адресна допомога

Єдиним виходом, аби частково “забрати” пільговиків з громадського транспорту, є адресна допомога. Довгий час про неї говорять у Мінсоцполітики, але до дій так і не беруться. Якби адресну допомогу таки запровадили, то усі ю категорії пільговиків отримували б “на руки” певну суму і за неї могли б їздити у транспорті або витрачати на власні потреби. Хто має надавати гроші пільговикам і чи можливо запровадити “монетизацію”, ми запитали у експертів.

“Звичайні громадяни впевнені у тому, що пільговики їздять за їх рахунок”

Євген Дудник, керівник напрямку “Державна допомога” юридичної фірми “ADS Legal Group”

 - Забезпечувати окремі категорії громадян певними пільгами, в тому числі на проїзд в громадському транспорті - нормальна функція держави. Інша справа - у способі, яким реалізується пільга. Традиційно в Україні має місце відшкодування державою певного обсягу витрат перевізника, понесених ним на перевезення пільгових категорій громадян. Головною проблемою тут є практична неможливість організації належного обліку обсягу фактично наданих послуг. Звідси - неможливість чіткого обгрунтування обсягу компенсації, на яку претендує перевізник. Як наслідок - виникає справедливе напруження у суспільстві: звичайні громадяни впевнені у тому, що "пільговики" їздять за їх рахунок, а перевізники переконані, що їхні витрати на перевезення пільгових категорій громадян компенсуються в недостатньому обсязі.

Докорінно змінити ситуацію можливо шляхом переходу до так званої "монетизації пільг", коли кошти від держави потрапляють безпосередньо до особи, що належить до пільгової категорії. На жаль, спроби впровадити такий підхід, зокрема, до перевезення пільгових категорій громадян, які вживалися урядом протягом останніх років, зазнали фіаско. Відповідну постанову так і не було схвалено.

“Дуже добре, ще місцеві бюджети мають за що відшкодовувати”

Роксолана Барчук, експертка у сфері функціонування органів місцевого самоврядування

- Вже третій рік змінами у бюджетному законодавстві на рівні держави цей вид видатків - відшкодування перевізникам за перевезення пільгових категорій громадян - перекинули на "плечі"/"гаманець" місцевих бюджетів. Вони повинні вирішувати це питання, виходячи зі своїх дохідних можливостей. Хоча на рівні профільних законів (соціальна сфера, транспорт) це послуги гарантовані громадянам державою. Але їх перекинули на плечі місцевого самоврядування. І це ще дуже добре, що бюджети міст обласного значення мають можливість відшкодовувати такі видатки.

Щодо можливості надання адресної допомоги - такі питання повинні теж у першу чергу бути врегульованими на законодавчому рівні, принаймні створювати правове поле для можливості прийняття рішень місцевими радами, знову ж таки, виходячи з фінансових можливостей.

У будь-якому випадку єдиного рецепту щодо вирішення ситуації, на мій погляд, немає. Його потрібно шукати індивідуально по кожному місту, району, області, аналізуючи кількість пільговиків, категорії, те, який вид транспорту для таких людей є найбільш затребуваним, які можливості мають місцеві перевізники, наскільки завантажені ті чи інші маршрути.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.