Власний магазин, вагітні ув’язнені та спроба втечі: розповідаємо про життя в хмельницькому СІЗО

• Можуть “шопитися”, не виходячи з камери, користуватися інтернетом чи жити з усіма зручностями.
• Розповідаємо про життя ув’язнених в хмельницькому СІЗО, у тому числі вагітних та неповнолітніх. 

У центрі Хмельницького розташований СІЗО, історія якого нараховує близько 200 років. За цей час чого тільки не бачили ті стіни: від втечі довічно ув’язнених до самогубств. Наразі в установі перебуває 360 людей. Теперішній спосіб їхнього утримання відрізняється від того, як це було колись. Скажімо, раніше ув’язнені мали можливість втекти з установи, виривши тунель зі своєї камери. 

Наразі на території значно посилили охоронну діяльність, там функціонує крамниця, працює комп’ютерний клас та є камера з поліпшеними умовами. Журналістка vsim.ua навідалася до установи та дізналася, хто і як живе в СІЗО, у тому числі “довічники”, вагітні та неповнолітні. А також про те, як поводяться і на що подекуди йдуть винні або обвинувачені, щоб уникнути покарання. 

Станом на 15 вересня, в хмельницькому слідчому ізоляторі утримується 360 ув’язнених. Серед них - як “довічники”, так і ті, хто скоїв злочини невеликої та середньої тяжкості. Останні є працівниками установи й відбувають покарання шляхом виконання різної роботи: від приготування їжі до обслуговування будівель. Наразі в хмельницькому СІЗО працює 12 осіб, які погодилися на покарання в такий спосіб. Про життя всіх, хто перебуває чи мешкає в установі розповів заступник начальника Вадим Остапюк. 

Як ув’язнені здійснюють покупки і за скільки можуть скористатися телефоном

У СІЗО є 90 камер. Всі вони розраховані на 472 людей. Майже повні вони бувають напередодні свят. Вадим Остапюк каже, що прозапас в установі завжди залишаються вільними кілька місць. Потрапляючи в СІЗО, всі як один отримують постільну білизну, спальне місце та перелік банно-пральних послуг. До них входить прання речей ув’язненого. Максимальна кількість осіб в одній камері - 12, а мінімальна - 2. У кожній із них є санвузол. 

Також в СІЗО є двомісна камера з поліпшеними умовами утримання. Вона платна. Ціна за тиждень перебування - 2 тисячі гривень, за місяць - 5 тисяч. Вадим Остапюк наголошує: у ній можуть утримуватися особи щодо яких вирок не набув законної сили. У самій камері є два ліжка, телевізор, кондиціонер. А також міні-кухня, де є холодильник і мультиварка. Усі надходжені кошти за перебування в цій камері, витрачають на ремонт інших. 

У цій камері, каже заступник начальника установи, зупиняються люди не залежно від свого статусу. Він розповідає: найчастіше такі умови забезпечують батьки своїм дітям, які опинилися за гратами. Мовляв, у цей спосіб їх жаліють. 

Більшість часу ув'янені проводять у камері. Та окрім цього мають право на прогулянку, яка становить одну годину на добу, а для жінок і неповнолітніх - дві години. Цей час вони проводять під наглядом на спеціальному майданчику.

Крім того, їм надається право користуватися комп’ютерним класом, де є інтернет і телефон. Звідти можна зателефонувати рідним чи скористатися Skype-зв’язком. Щоправда, для цього, каже Вадим Остапюк, вони мають написати заяву на ім’я начальника установи й отримати дозвіл. За саму послугу, чи то інтернет, чи телефонний дзвінок, платить ув’язнений. Для цього в нього є спеціальний банківський рахунок, на який рідні чи знайомі можуть надсилати кошти. 

• Телефонні дзвінки та інтернет лише за рахунок коштів ув’язненого. Цього року для них створили комп’ютерний клас. Вони можуть користуватися комп’ютером чи телефоном під наглядом працівників установи. Перш ніж туди потрапити, пишеться заява. У ній зазначається ступінь споріднення та конактна інформація того, із ким планується зв’язок.  На добу дозволяється один дзвінок, протягом 20 хвилин. Дзвінок у них рахується за таким тарифом: 1 хвилина - 1 копійка. Потім через бухгалтерію з їхніх банківських карток знімаються гроші, - пояснює Вадим Остапюк. 

Крім комп’ютерного класу, в СІЗО оновили і магазин. Це саме те місце, де ув’язнені можуть здійснювати покупки. Щоправда, робити це не за фізичної присутності, а просто зі своїх камер. 

Вадим Остапюк пояснює, що крамниця існує на території установи вже не перший рік. Нещодавно провели її модернізацію - замінили стелажі й придбали холодильне обладнання. Словом - провели капітальний ремонт, що сприяло збільшенню асортименту товарів. За словами заступника начальника СІЗО, продукти харчування їм поставляє мережа супермаркетів “Таврія В”. Ціни в їхньму магазині, каже Вадим Остапюк, не відрізняються від встановлених в “Таврії”.

Для ув’язнених представлені продукти, що не потребують термічної обробки. Серед них - солодощі, консерви, товари швидкого приготування - “Мівіна”, ковбасні вироби та інше. Ув’язнені можуть здійснювати покупки написавши заяву на ім’я начальника установи. Таким чином вони просять, аби до них підійшов працівник магазину, якому роблять замовлення. До нього можуть входити не лише продукти, а й одяг. 

• Ув’язнені можуть по бажанню все замовляти. Наприклад, спортивний костюм або книги. Часто буває, що зимові речі просять, бо хтось, наприклад, без взуття. Отож, пишеться заявя на ім’я начальника із таким змістом: “Прошу підійти до мене працівника крамниці”. Той приходить до нього із переліком продуктів і речей, які є в наявності. Ув’язнені роблять замовлення. Тоді працівник установи йде в бухгалтерію і там вже знімаються кошти за придбання товарів, - пояснює Вадим Остапюк. 

Як у хмельницькому СІЗО живуть “довічники”, неповнолітні та вагітні

Для довічно ув’язнених у хмельницькому СІЗО є спеціальний сектор, що охороняється. Станом на 15 вересня, в установі перебуває близько 20 осіб із таким вироком. Вадим Остапюк каже: всі вони чоловіки, переважно віком від 30 до 40 років. У місцях позбавлення волі опинилися через вбивство двох і більше осіб, або однієї особи з особливою жорстокістю чи небезпечним для інших способом. У хмельницькому СІЗО вони можуть перебувати дорогою до виправної установи. Адже ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор" - є переправним пунктом.

На пам’яті Вадима Остапюка була лише одна жінка, яку засудили до довічного ув’язнення. Вона була причетною до вбивства жінки та дитини в квартирі на Львівському шосе. Це сталося ще в 2013 році. 

“Довічники” у хмельницькому СІЗО живуть в три- або чотиримісних камерах, які охороняються. “Цим людям вже немає що втрачати, тому за ними й здійснюється відеонагляд”, - пояснює Вадим Остапюк. 

А от колись відонагляду за ув’язненими не було, що призводило до серйозних наслідків. Так, у 1981 році з камери втекли особи, яких засудили довічно. Вадим Остапюк розповідає: вони вирили тунель зі своєї камери і в такий спосіб вибралися на волю. 

• Тоді в камерах була дерев’яна підлога і відразу земля під нею. Ув’язнені прокопали тунель в той бік, де зараз Либідь Плаза. Звісно, що зараз втекти з СІЗО неможливо. Адже по всьому периметру установа охороняється, - каже заступник начальника СІЗО. 

Серед ув’язнених в хмельницькому СІЗО також є неповнолітні. Їх утримують на одному поверсі із жінками. Станом на 15 вересня, в установі є один 17-річний хлопець з Шепетівки, який скоїв грабіж. 

Для тих. хто не досяг повноліття й опинився за гратами, в установі є окрема кімната для занять спортом. Також для них, як і для інших ув’язнених, функціонує навчальний клас. Викладати різні предмети приходять вчителі із ліцею №15 імені Олександра Співачука. 

• Взяття під варту - це найсуворіший запобіжний захід для неповнолітніх. Здебільшого його застосовують переважно до тих, хто вже раніше притягувався до кримінальної відповідальності.  На одному поверсі із камерами для неповнолітніх розташований навчальний клас. Розробляється спеціальний план навчання й тричі на тиждень приходять вчителі, - каже Вадим Остапюк. 

Вагітні жінки також можуть скоювати злочини і нести за це відповідальність. Наразі в хмельницькому СІЗО таких немає. Втім за історію установи майбутні мами неодноразово відбували там покарання. Для них є спеціальна кімната матері й дитини, де умови схожі до платних камер. Зокрема, є диван з м’яким матрацом, телевізор, дитяча колиска, електроплита, холодильник та інші зручності. Туди вагітну переводять на 7 місяці вагітності. 

Допоки жінка перебуває у СІЗО, її приходить оглядати акушер-гінеколог із міського перинатального центру. А в день пологів, ув’язнену під конвоєм везуть народжувати. Згодом переводять до виправної установи, де є дитячий будинок. 

Вадим Остапюк пригадує, що за 18 років своєї роботи був свідком, як покарання відбували четверо вагітних. Каже, що до місць позбавлення волі вони потрапляли за вбивство чоловіка чи через замовне вбивство. 

• Вагітна переводиться в кімнату матері та дитини на сьомому місяці вагітності. До того вона утримується в спільній камері. Тут їй оформлюють повністю весь соціальний пакет. За 18 років в мене було четверо таких жінок. Буквально місяць тому в СІЗО була вагітна. Вона потрапила сюди через дрібну крадіжку. Її засудили до 5 місяців арешту, - каже Вадим Остапюк. 

Можуть робити татуювання або скоювати самогубства

Життя ув’язнених - це не лише покупки або телефонні дзвінки. Вадим Остапюк каже, що чимало людей проводить час за читанням. Тим паче, що в установі є бібліотека із понад чотирма тисячами книг. А подекуди, вони можуть займатися забороненими для них справами. Скажімо, шахрайськими схемами. Різноманітними способами вони отримують мобільний телефон, а згодом - займаються продажем в інтернеті неіснуючих товарів. Серед останніх виявлених працівниками СІЗО - продаж бензину. 

А от телефони, за допомогою яких реалізують злочини, можуть отримувати разом із передачею. У такий спосіб до установи передають наркотичні засоби, дріжджі та інше. Чого лише не вигадують, аби під час перевірки заборонені предмети не знайшли працівники. Зокрема - ховають речі всередину продуктів харчування.

Вадим Остапюк розповідає - раніше були випадки, коли заборонене перекидали через паркан. А цьогоріч - намагалися передати квадрокоптером, що безшумно кружляв над територією СІЗО. 

Серед ув’язнених траплялися випадки самогубства. Вадим Остапюк каже, що таких було чимало. Останній - у 2019 році. Тоді хмельничанин опинився за гратами через розбій. В результаті - в карцерному приміщенні він вкортив собі віку. Щоб таких випадків було менше, нині в СІЗО працює штатний психолог. 

Також Вадим Остапюк розповів про злодійські традиції, що панують в місцях позбавлення волі. Серед них вживання жаргонних слів та нанесення татуювань. Останнє, каже, в СІЗО роблять рідко, однак і це трапляється. Він розповідає, що малюнок наносять за допомогою голки та звичайної пасти для ручки. 

Загалом за 18 років роботи, заступник начальника слідчого ізолятора робить висновки: наразі поменшало злочинів, що пов’язані з наркотиками. Натомість побільшало ненавмисних вбивств, крадіжок, грабежів і розбоїв. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.