"Незнана Хмельниччина". Школи в палацах і музей Ахматової

Маєток Новицьких збудований у 1911 році. Слобідка-Шелехівська.

Помандрувати Деражнянським районом ми планували ще минулого року, коли двічі завітали до самої Деражні та проїздили крізь район в напрямку на Вінничину. Але тоді, мандруючи мотоциклом, справедливо остерігалися звертати вглиб району, боячись бездоріжжя.

Плануючи поїздку на Деражнянщину, обов’язково беріть до уваги, що пристойного асфальту на дорогах ви не зустрінете. Сяке-таке покриття є лише навколо самого районного центру, але варто виїхати за Деражню, як позначені на картах асфальтованими, дороги перетворюються на розбиті колії. Але нас це не налякало і ми таки зробили величеньке коло районом.

Костел із склепом і церква 18 століття

Перше село, до котрого ми завітали у пошуках старовини – Новосілка зі своїм невеличким старим костелом Святої Трійці 1797-1798 років побудови. У самому костелі в склепі похований його фундатор – воєвода руський Ян Кіцький.

Зараз у будівлі костелу розташувалася православна церква через відсутність католицької громади. За костелом збереглася стара будівля колишньої плебанії, та за свідченням місцевих жителів – кілька старих господарських приміщень, що нині використовуються як склади. Повертаємося із села на поганючу дорогу та їдемо далі – до села, котре має цілих три назви.

Іванківці, котрі також називають Іванівцями, хоча над дорогою досі стоїть табличка – Радянське... До речі, стосовно дороговказів на позначення напрямків чи поворотів на села – можете їх не шукати. Орієнтуватися довелося виключно за картою та підказками місцевих жителів.

У Іванківцях милуємося старою дерев’яною церквою Святого Михаїла з 1775 року, збудованою в традиційному подільському стилі. Одна баня на старенькій споруді вже нова, але загалом церква дуже гарна.

Найгарніша школа області

Продовжуємо подорож та помалу їдемо до наступного села Божиківці на зустріч із місцевою школою. На початку величенького села підбираємо двох дітлахів, котрі згодилися показати нам дорогу до школи.

Ось і вона – у колишньому палаці дворянина Здислава Колонна-Чесновського, побудованому у 1901 році! Школа по праву називається однією з найгарніших сільских шкіл області. Як на нашу думку – то й найгарнішою.

Поруч зі школою, у приміщенні бібліотеки надибуємо ще й музей уродженця Божиківців – Дмитра Прилюка – українського публіциста, журналіста, письменника, професора Київсього Національного Університету імені Шевченка. Втішені невеличкою екскурсією та обдаровані теплими словами їдемо до наступного села.

Враження від страшних доріг скрашують неймовірні краєвиди. Деражнянщина – воістину край ставків, потічків, видолинків та балок. А ще – тут просто неймовірно багато лелек. По селах неможливо знайти вільний від гнізд стовп.

Музей Ахматової і цілюще джерело

У наступному невеличкому селі Слобідка-Шелехівська плануємо відвідати цілих три атракції. Сюди закликаємо приїздити навіть попри бездоріжжя, бо в селі і справді є що подивитися.

Перше – це літературно-меморіальний музей Анни Ахматової, котрий розташований у старовинній садибі рідної тітки поетеси. На місцевому цвинатрі похована й мама Ахматової...

Музей працює щодня і експозиція нам неймовірно сподобалася, тож неодмінно радимо!

На околиці села, куди добираємося вузенькою грунтівкою височіє друга цікавинка села – величний маєток поміщиків Новицьких з 1911 року! Зараз будівля викуплена та знаходиться у приватній власності, тож сподіваємося, що новий власник збереже пам’ятку від занепаду та руйнування.

Польовою грунтівкою їдемо до ще однієї атракції – цілющого джерела Святого Іллі, котре відоме під назвою Чиста Криничка. Джерело відоме кількома легендами і славиться цілющою водою з великим вмістом срібла. Вода м’яка та холодна. Набираємо із собою в дорогу та повертаємося на залишки асфальту.

Церква без бань і школа в палаці

Їдемо у село Волоське, де роздивляємося цікаву дерев’яну церкву Іоана Богослова аж із 1756 року. Церква цікава тим, що абсолютно не має бань і здалеку нагадує просто великий будинок. Але зблизька споруда і дійсно гарна.

І наостанок, зробивши повне коло районом, рухаємося в сторону Хмельницького, маючи на меті завітати у ще одне село – Маниківці.

Тут роздивляємося величезний сучасний костел, проте, нас більше цікавить маленька капличка, розташована за ним. Капличка побудована на місці старшої, з 1851 року, у 1905-му, коштом парафіян та власника села – Косельського.

Є у селі й маєток Косельських, у ньому вже звично розташувалася місцева школа, що й зберегло палац від руйнування. Маєток знаходиться посеред старого парку із залишками дерев-старожилів. Озираємо будівлю з усіх боків та вирушаємо додому.

Дорогою підводимо підсумки: є чим милуватися на Деражнянщині, безперечно є! Але цілковите бездоріжжя  відлякає чималу кількість потенційних туристів, за рахунок котрих могли б жити музеї та сільські цікавинки. Нашій владі неодмінно потрібно звернути увагу на це болюче питання, бо регіон і дійсно може бути привабливим для турів вихідного дня, адже ми витратили на дорогу та прогулянки годин вісім, але отримали масу позитивних емоцій.

Загалом накатали районом близько 150 кілометрів, але завдяки поганим дорогам витратили трохи більше палива, ніж звично. Деражнянщина вимагає позашляховиків! До наступних подорожей!

Від редакції: Наступного тижня очікуйте нових історії від наших мандрівників! 

Читайте також: 

• Стародавні замки та храми Дунаєвецького району
• Тарноруда - багате історією село на кордоні

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.